Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.



Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися

Та за свого миленького

Богу помолися.



Стоїть місяць над горою.

Та сонця немає,

Мати сина в доріженьку

Слізно проводжає.



— Прощай, милий мій синочку,

Та не забувайся,

Чрез чотири неділеньки

Додому вертайся!



— Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось кінь мій вороненький

В воротях спіткнувся.



Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку

Як рідну дитину.



Прийми ж її, матусенько,

Бо все в Божій волі.

Бо хто знає, чи жив вернусь.

Чи ляжу у полі!



— Яка ж би то, мій синочку,

Година настала.

Щоб чужая дитиночка

За рідную стала?



Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі...