ЄВГЕН МАЛАНЮК

Стилет чи стилос? — не збагнув.

 

Стилет чи стилос? — не збагнув.

 

 Двояко Вагаються трагічні терези.

 

 Не кинувши у глиб надійний якор,

 

Пливу й пливу повз береги краси.

 

 

 

Там дивний ліс зітхає ароматом

 

 І весь дзвенить од гімнів п'яних птиць,

 

Співа трава, ніким ще не зім'ята,

 

І вабить сном солодких таємниць,

 

 

 

Там зачарують гіпнотичні кобри

 

Під пестощі золототілих дів...

 

А тут — жаха набряклий вітром обрій:

 

 Привабить, зрадить, і віддасть воді.

 

 

 

Та тільки тут веселий галас бою —

 

Розгоном бур і божевіллям хвиль.

 

Безмежжя! Зачарований тобою.

 

Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль!

 

 

Примітка

 

Стилет — це ніж, зброя. Стилос — паличка для писання у давнину, перо. Ліричний герой поезії, а з ним і сам автор, вагається, чому надати перевагу — боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини, та й у природі відбувається протиборство, суперечка або переплетення цих сил (там «пестощі» — тут «жаха набряклий вітром обрій»). І все ж герой зачарований «веселим галасом бою», «безмежжям» та готовий поринути у вир бурхливого життя.