День української писемності та мови

«Наша мова – мова вічної землі, наше слово – слово вічного народу!»

Сценарій вечора-конкурсу для старшокласників

Мета: актуалізувати знання школярів з різних розділів науки про мову; прищеплювати любов і повагу до української мови, бажання досконало вивчати та спілкуватися рідною мовою, їхні творчі здібності, формувати мовну і мовленнєву культуру, вдосконалювати вміння виступати перед аудиторією, декламувати поетичні твори.

Обладнання: аудиторія святково прикрашена плакатами з крилатими висловами про мову, перлинами народної мудрості про слово, рушниками, кетягами калини, колоссям. На столі стоїть вишита ікона, горять свічки.

Вступне слово вчителя. Шановні діти, вчителі, гості! Сьогоднішня зустріч присвячена нашій рідній українській мові. Запрошуємо вас на слово щире, на бесіду мудру. Мова – це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова.

Хай рідна мова сили набира –

Свята і чиста мова материнська.

І ось для свята вже прийшла пора.

Нехай лунає мова українська!

Н.Красоткіна

1-й декламатор (на фоні ліричної мелодії читає вірш)

І йшли віки

і були українці

і сотворилося

СЛОВО

Українське

 

І сталося так

то сказало собі слово

по-свойому

і благословилося

 

І прилетіли птиці

і вродилася калина

і було солодко

і було гірко

 

і стало все називатися

і земля

і матір

і вітчизна

по-Вкраїнському…

С.Сапеляк

Ведуча. Для кожної людини домівка – це місце, де можна відпочити тілом і душею, знайти прихисток від усього лихого і підтримку рідних людей… Це нерушимий храм любові, миру й злагоди. Урідному домі завжди лунає найближча, найзрозуміліша, найдорожча серцю рідна мова, бо бринить вона з ласкавих бабусиних вуст, з дідусевої говірки, з маминої пісні, з батьківського напучування, часом суворого, а часом жартівливого.

Ведучий. Слово – це те, що дає змогу висловити свої почуття, думки, поділитися ними з іншими. Повністю передати найтонші порухи людської душі може лише рідне, засвоєне з дитинства слово.

Наша рідна мова – українська, тому, що наша земля – Україна. Українське слово споконвіку живе в піснях, переказах, легендах, у нашій історії й сьогоденні. Згадаймо Шевченкове: «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почує!..»

Ведуча. Кобзареве слово підхопили славні сини й дочки українського народу, шліфували, збагачували його, примножуючи духовну скарбницю України. Імена Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса, Ліни Костенко та багатьох інших письменників, які своєю творчістю утверджували право на існування української мови, відомі кожному з дитинства.

2-й декламатор.

Але ж у нас прекрасна рідна мова.

Відтінків в неї скільки, скільки барв!

У ній – і сива давнина, й онова,

У ній – далеких предків пісня й сталь,

Звитяга, мужність поколінь минулих,

В ній мудрість Кобзаря, його печаль,

В ній голос Рильського, Франка, Сосюри.

Нащадкам передам як цінний скарб,

Багату нашу українську мову.

К.Барановська

Ведучий. Пройшовши тернистий шлях утисків і заборон, українська мова відродилася,я в усіх сферах суспільного життя, здобула статус державної. Вона звучить у дитячих садках і школах, вищих навчальних закладах, використовується в діловодстві. Нею говорять диктори радіо і телебачення, друкують підручники й художні книжки. Проте, на жаль, не всі українці послуговуються нею в повсякденному житті, особливо молодь, бо це нібито не модно. До таких звернені поетові слова: «Чого ганьбиш своє ти так завзято, чого губу копилиш у злобі?. Ніхто тебе не буде поважати, якщо ти в душу сам плюєш собі» (В.Крищенко).

1-й декламатор. Читає поезію Д.Білоуса «Коли забув ти рідну мову».

2-й декламатор.

Всі народи світу – то Господні діти,

Всіх народів мови – то Господній дар,

Але мова мами – найрідніша в світі,

В ній є все: і святість, і краса, і чар.

Р.Завадович

 

Рідне слово… Ні, вітер огуди

Не затулить нам злякано рот.

Ми без нього такі собі – люди,

А із ним – український народ.

В.Крищенко

 

Мова – суща і невмируща,

Мова – материна сльоза.

М.Сингаївський

 

Наша мова – мова вічної землі,

Наше слово – слово вічного народу!

Л.Полтава

 

Приблизна мова – приблизна людина.

П.Загребельний

Ведуча. Під впливом суржику і сленгу, через засилля слів-покручів у мові істотно змінюється духовний клімат України. Чистота мови і культура мовлення – запорука духовного здоров’я нації. Рідна мова –порятунок від безпам’ятства, вона потрібна всім в усі часи для усвідомлення власної гідності й національної належності.

3-й декламатор.

Над всі багатства і припливи мод

Шануймо мову серцем і вустами.

Народ без мови – це вже не народ.

Без мови всі б ми сиротами стали.

 

Ідуть гріхи за нами і борги.

Від них зректися – не шукаймо броду.

Шануймо мову над усі боги,

Якщо ми хочем зватися Народом.

О.Софієнко

Мово моя українська –

Батьківська, материнська,

Рідна мені до болю, -

Дужий я із тобою!

В.Бичко

 

Ведучий. Слово надто багато важить у житті. Воно може впливати на долю, змінює настрій, робить людину щасливою або нещасною. Слово лікує і слово ранить, - пам’ятаймо це.

1-й декламатор.

Немов іржа залізо роз’їда,

Так груба річ калічить наші душі,

Нам суржикова мова набрида,

Тому до вас таки звернутись мушу.

 

Псують квітучу ниву бур’яни,

А їх насіння – зерно золотаве,

Отак частенько груба річ бруднить

І нашу мову ніжну та ласаву.

 

Пройшло крізь мур поневірянь і лих,

Та збереглось нетлінним рідне слово,

Слова – перлини… Як багато їх

В співучій нашій українській мові!

С.Жук

Ведуча. Що дає кожному з нас мова? З народження – спілкування з родиною, далі – зв’язок зі світом, а ще – це потужне джерело інформації. Мова є засобом саморозвитку й самовираження особистості. Те, як людина говорить, створює образ її душі, виявляє рівень інтелекту, вихованості. Недаремно давньогрецький мислитель казав: «Заговори, щоб я тебе побачив».

2-й декламатор.

Коли не мовиш ти ще слова –

Та словом ти уже живеш:

Від мами чуєш колискову

І уві сні, коли заснеш!

Від маминого поцілунку

Промовиш слово, потім два,

І, як на ниточку, на думку

Налижуться твої слова.

 

А потім вересень святковий

У айстрах прийде – ти школяр!

І вперше сам напишеш слово,

І прочитаєш сам буквар!

 

А в юності у час ранковий,

Як сріблом міниться роса,

Знайти єдине хочеш слово,

Коханій щоб його сказать.

 

Затим слова своєму сину

І доні мусиш ти знайти:

Щоб вірність мали лебедину,

Щоб від марнот уберегти.

 

Коли ж літа впадуть в покоси,

Життя – донизу, до кінця,

Прощення в Бога ти попросиш,

У Сина, Духа і Отця…

 

Цінуймо Рідне Слово, сину,

З яким пройшли ми у життя:

Воно лиш творить з нас Людину,

Об’єднує сердець биття!

М.Калинін

Ведуча. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, і сам не вартий поваги. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами сокровенними звертаємося до Бога. Виткана і чарівною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою, наша мова надається для того, щоб передати найглибші почування. Відомий поет і композитор Ю.Рибчинський писав: «Мова наша, мова – мова кольорова, в ній гроза травнева й тиша вечорова…»

Ведучий. Історія засвідчує: мовне питання в Україні завжди було гострим, не раз ішлося про виживання мови. Тож маємо пам’ятати: якщо наша мова зникне в Україні, то її не буде більше ніде. «Немає в світі України, немає другого Дніпра», застерігав Кобзар. А вже в часи ближчі Володимир Сосюра звертався до молоді з пристрасним словом: «О мова рідна! Їй віддав я гаряче серце недарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема».

Ведуча. Шануймо й любімо рідну мову, не декларативно, не галасливо, а стишено і дієво. Не цураймося, не зневажаймо. Вбираймо в душу всі її барви, всі відтінки, осягаймо глибини, підіймаймося до вершин. Поважаймо себе в мові – і нас поважатиме світ.

Ведучий. Людина не вибирає собі мову, як не вибирає матір, яка на народжує, даючи безцінний дар – Вітчизну, рідну мову. Крізь роки проносить людина любов до того куточка землі, де вона побачила світ, де все її знайоме, звичне і рідне. Мова веде нас шляхом пізнання. Чим краще знаємо мову, тим ефективніше освоюємо знання різних галузей, тим успішніші в житті. Брак мовних знань і недостатність навичок в усному й писемному мовленні гальмують наше інтелектуальне, фахове і моральне зростання. той, хто не знає материнської мови, або цурається її, прирікає себе на злиденність душі. Щасливий той, для кого рідне слово – вічна, невмируща цінність.

3-й декламатор. Читає поезію Олександра Олеся «Рідна мова в рідній школі».

Ведуча. Наше завдання – пильно берегти й збагачувати рідну мову, вивчати з ранніх літ. Хоч би куди закинула нас доля, не забуваймо її. Кожен громадянин України мусить володіти державною мовою: «Вивчайте мову українську дзвінкоголосу, ніжну, чарівну, прекрасну, милу і чудову, як материнську пісню колискову» (А.Каніщенко).

Мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається. Бережімо її, збагачуймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити одне одному лише добрі слова, тоді й світ навколо стане кращим, добрішим. Пам’ятаймо слова Сухомлинського: «Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам всихає від спраги».

1-й декламатор.

Говоріть

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так починайте казати ,

Як воліла б відкритися ваша душа,

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, а чи дать відкоша.

 

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожен з них, лиш торкни, як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

Мелодійні, дзвінкі українські слова.

 

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть.

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

 

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

О.Лупій

Конкурс «Найкращий знавець української мови».

Гра «Одним словом». (за правильну відповідь – 1 бал.) учитель читає визначення понять, учасники мають дати відповіді одним словом, називаючи це поняття.

Основна лексична одиниця. (слово.)

Наука про словниковий склад мови. (Лексикологія.)

Антонім іменника експорт. (Імпорт.)

Вступ у першому рядку тексту. (Абзац.)

Неозначена форма дієслова. (Інфінітив.)

Синонім іменника гроно. (Кетяг.)

Незмінна частина мови, що виражає почуття, не називаючи їх. (Вигук.)

Текст, написаний автором від руки. (Рукопис.)

Різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців. (Стиль.)

Документ, що підтверджує певні дії, які мали місце між двома особами чи особою та установою. (Розписка.)

Той, хто любить свою Батьківщину. (Патріот.)

Документ, який сповіщає, повідомляє про щось. (Оголошення.)

Спосіб творення слова державотворення. (Осново-складання.)

Дослівний уривок з якого-небудь тексту. (Цитата.)

Займенник, який не має називного відмінка. (Себе.)

Сукупність літер, розміщених у певному усталеному порядку. (Абетка.)

Гра «Фразеологізм». (За кожний дібраний приклад – 1бал.) учитель пропонує слово, з яким треба назвати якнайбільше фразеологічних сполучень.

Язик (Язик до Києва доведе, прикусити язика, ковтнути язика, розпустити язика, молоти язиком, висолопити язика, язик як лопата, вигострити язика, тримати язика за зубами, ледве язиком володіє, чесати язика).

Мова (Зайшла мова, езопівська мова, відняло мову, знайти спільну мову, тільки й мови, спільна мова).

Упізнай твір. (За правильну відповідь – 1 бал.) учитель читає фрагмент твору, а учасники мають указати його назву й автора.

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою,

Полюби, як весною ряст.

(Д.Білоус, «Хто любить, той легко вчить».)

 

Ти частка тих, хто вже давно померли,

Їх кров живуща. Їх жага нетлінна,

Безсмертне і величне, як Говерла,

Багате і дзвінке, як Україна.

(Д.Луценко, «Українське слово».)

 

О рідне слово, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Птах, купа жалюгідного рам’я.

(Д.Павличко, «О рідне слово, хто без тебе я?».)

 

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря брильянтів, це – мова моя,

Це – мова всієї Вкраїни.

(В.Сосюра, «О мова моя».)

Продовжіть прислів’я та приказки. (За правильну відповідь – 1 бал.) учитель читає початок прислів’я, учасники мають продовжити його.

Не все, що знаєш…(треба говорити).

Яка головонька…(така й розмовонька).

Умієш говорити…(умій і слухати).

Більше діла…(менше слів).

Гостре словечко…(коле сердечко).

Слово – не горобець …(вилетить – не впіймаєш).

Дав слово – держись…(не дав - кріпись).

Слово – не полова…(язик – не помело).

Говори мало…(слухай багато).

Мудрий не все скаже, що знає…(а дурний не все знає, що скаже).

Що маєш казати…(наперед обміркуй).

Добре слово…(краще за гроші).

Слово до слова…(зложиться мова).

Конкурс «Темна завіса». (За правильну відповідь - 1 бал)

Умови конкурсу: у класі стоять повернуті зображенням до дошки портрети письменників. Учні, прослухавши кілька підказок учителя, мають сказати, кого на них зображено.

1-й портрет. Він ціле своє життя служив правді й боровся за щасливе майбутнє свого народу. І зброєю в цій боротьбі поет зробив слово: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово». (Тарас Шевченко.)

2-й портрет. «Ся хвора, слабосильна дівчина – трохи чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну», - так сказав про неї І.Франко. сама ж вона писала: «Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, той, що здійма вражі голови з плеч?»(Леся Українка.)

3-й портрет. Тонкий лірик і водночас поет із мужнім громадянським голосом, що гнівно осуджував політику переслідування української культури. Як справній патріот, письменник уважав: «Ні! В кім думка прагне слова, хто в майбутнім хоче жить, той всім серцем закричить: «В рідній школі рідна мова!»». (Олександр Олесь.)

4-й портрет. Цей портрет стояв на тому, що любити Батьківщину, любити Україну означає любити і знати рідну мову українську; без неї немає нас, немає майбутнього. Він закликав: «Любіть Україну, як сонце любіть вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну». (Володимир Сосюра.)

5-й портрет. У поезії й у житті вона рвійна, трепетна і сильна водночас. На сучасному українському поетичному небосхилі це – «нерозгадане чудо», «голос народу». Маючи воістину Божий дар слова, поетеса є взірцем честі, громадянської мужності: «Те, що принижує, - пронизує. Душа образ не забува. Все, чим образили поета, акумулюється в слова. А слово – струм. А слово – зброя. А віще слово – вічове». (Ліна Костенко.)

Декламування поезій про рідну мову. (За кожну поезію – 5 балів.) учасники змагань мають виразно прочитати вірші про рідну мову.

Пояснити правила мовного етикету. (За правильну відповідь – 1 бал.) Учитель читає прислів’я, що стосуються правил спілкування, учасники коментують їх.

Хліб-сіль їж, а правду ріж. Треба знати, де що сказати. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь. Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам. Погане слово проковтни. Всякому слову свій час. Слово скаже, як слона зв’яже. Йому слово, а він сто. Добре слово стоїть за завдаток. Не діло багато говорити. Вчись коротко говорити, зумій море в глек перелити. Не буду душі вбивати, буду правду казати. Що маєш казати, то попереду розжуй. Слово чемне – кожному приємне. Слово вилетить горобцем, а влетить волом. Одне слово скажи, а двоє послухай.

Підбиття підсумків. Визначення найкращого знавця української мови.