ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА ЛЕСІ УКРАЇНКИ. «ХВИЛЯ», «СТОЯЛА Я і СЛУХАЛА ВЕСНУ». УТВЕРДЖЕННЯ ДУХОВНОЇ ЦІННОСТІ ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ У ВІРШАХ ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ. «ВСЕ-ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ», «УСТА ГОВОРЯТЬ: "НАВІКИ ЗГИНУВ!.."»

Мета:  ознайомитися з пейзажною та інтимною лірикою поетеси, схарактеризувати композиційні та ритмоме­лодійні особливості, образи-символи; розвивати на­вички ідейно-художнього аналізу поетичних творів; виховувати любов до «слова у вірші» як могутнього засобу впливу на духовність, інтелект людини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: твори Лесі Українки, альбом «Леся Українка».

ХІД УРОКУ

Бесіда

•  У чому полягають жанрово-композиційні особливості лірич­ного циклу?

•  Як розкривається образ України в ліриці поетеси?

•  Як у ліриці Леся Українка розв'язує проблему митець і су­спільство?

•  Проаналізуйте поезію Лесі Українки (на вибір).

•  Спростуйте або обґрунтуйте думку, що Леся Українка — на­родний поет.

•  Прочитайте напам'ять поезію Лесі Українки «Contra spem spero».

II.Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми й мети уроку

III. Спийняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя

Небагато — всього лише кілька поезій — розповідають про її ін­тимні почуття. Судячи з того, що пощастило прочитати із твор­чості і «про життя та творчість», найбільше значення в житті поетеси мали двоє чоловіків. Другий (виходячи із послідовності знайомств), Климентій Квітка, був її однодумцем, товаришем, порадником і — законним чоловіком. Перший, Сергій Мержин- ський, був її пристрасною любов'ю. Найкращі й нечисленні ін­тимні вірші Лесі Українки присвячені саме йому. Хоча їх продик­тували, на жаль, горе, скорбота, страх перед утратою коханого. Це було як сліпучий спалах серед суворого життя амазонки.

Мержинський був професійним революціонером. У його рисах і духовній поставі було щось чаруюче: «тонке скорботне лице», «прекрасний, тонкий, обрамований чорною бородою профіль, з блі­дим матовим, що часто палало нездоровим рум'янцем, лицем, з чор­ною хвилястою шевелюрою». Таким малювали портрет С. Мержин- ського його друзі. Був він людиною лагідної вдачі, інтелігентною, висококультурною. У ньому жив вогонь самопожертви.

Після Ялти вони листувались. «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але не- відмінно, невідборенно, нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?»

Не хотіла вірити, що Сергій (30-літній!) помирає. Згадувала зу­стрічі з ним — у Криму, в Гадячі, Києві, на хуторі Зелений Гай, де якось разом фотографувалися... Кілька разів бачилися в Мінську... Але зустрічі ті були короткі й обривалися, як нескінчена розмова. Залишалося продовжувати їх подумки, на самотині, у кімнатці, де поруч — його подарунки: томик Гете німецькою мовою, «Сік­стинська мадонна» Рафаеля, 4-томник поезій Гейне...

Восени 1900-го вона отримає лист від лікаря, який опікувався Мержинським: її другові зовсім погано. З листа Лесі Українки до сестри Ольги: «Тепер нема й розмови про те, чи їду я, чи ні. Звичайно, їду. Здається, мені прийдеться сей рік чимало енер­гії вжити, але се нічого, коли мета ясною стоїть, то й енергію знайти не трудно. Як би там не віднеслись до мене всі інші, але я певна, що ти і Міша (брат Лесі) будете мене завжди розуміти і підтримувати, і се мені багато значить».

Між нею і ним стали його родичі. Та й Олена Пчілка відмов­ляла доньку — як-не-як, а в Сергія сухоти. Проте поїде в Мінськ у січні 1901-го. Доглядати за хворим.

Все, все покинуть,

до тебе полинуть,

Мій ти єдиний,

мій зламаний квіте!

Все, все покинуть,

з тобою загинуть,

То було б щастя,

мій згублений світе!

Стать над тобою

і кликнуть до бою

Злую мару,

що тебе забирає,

Взять тебе в бою

чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

Він помирав — а її від божевілля рятувала творчість. Дра­матична поема «Одержима» — плід цієї невимовно тяжкої ночі й Лесин порятунок, бо таки — вимовила. «Я її у таку ніч пи­сала, після якої, певно довго жити буду, коли зараз жива оста­лась»,— писала Леся.

Сергія Мержинського не стало 3 березня 1901 року. Усім пере­житим Леся була вимучена й фізично, й морально. Власне життя здавалося без нього порожнім і марним. Ще коли Сергій був жи­вий, вона, передчуваючи довічну розлуку, написала рядки про плющ, який міцно обнімає листям руїну, боронить її від негоди: «А прийде час розсипатись руїні,— нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»

До Києва їхати не хотілось. Подалася до Ольги Кобилян­ської, «на зелену Буковину». Там трохи відійшла душею. Але — думки про покійного друга не покидали її. Якогось дня, 7 червня 1901р., написала три вірші, у яких запікся біль щойно пережи­тої драми («Уста говорять: "Він навіки згинув!"», «Ти не хотів мене взять, полишив мене тут на сторожі...», «Квіток, квіток, як можна більше квітів...»).

Один із тих віршів закінчувався словами, які вона могла б по­вторити і через десяток літ: «Тебе нема, але я все з тобою!»

 V. Висновок

Інтимна лірика Лесі Українки дуже скромна за обсягом (може, з десяток чи трохи більше віршів, серед них поезія у прозі: «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами», «Все, все поки­нуть, до тебе полинуть», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти», «Я бачила, як ти хиливсь додолу», «То, може, станеться і друге диво», «Уста говорять: він навіки згинув», «Ти не хтів мене взять, полишив мене тут на сторожі», «Квіток, квіток, як можна більше квітів» та інші). Вони художньо нічим не гірші від її громадян­ської чи філософічної поезії—але це трохи інша Леся, не тільки «дочка Прометея» чи співачка «досвітніх огнів», а вразлива люб­ляча жінка, яка не криється ні зі своїм почуттям, ні зі своєю слабкістю. Цим її інтимна лірика близька нам і зрозуміла. Вона в нашій уяві перетворює поетесу-легенду на прекрасну жінку, яка вміла любити...

Vi. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

Vii. Домашнє завдання

Підготувати усне висловлювання «Мотиви й образи лірики Лесі Українки» або зіставити твори поетеси з творами її сучас­ників, показати її новаторство, особливості стилю; читати драму- феєрію «Лісова пісня»; скласти тези характеристики драматичної спадщини Лесі Українки (на вибір).