Урок №12

Семен Климовський. „Їхав козак за Дунай”- зразок давньої української поезії. Іван Величковський. Фігурні (курйозні ) вірші

Мета : ознайомити учнів з давньою українською поезією, її темами, мотивами, пошуками оригінальної форми; навчати школярів усвідомлювати ідейно - художні особливості курйозних віршів;розвивати навички вдумливого й виразного читання, аналізувати ліричні твори; удосконалювати вміння висловлювати власні думки щодо прочитаного; виховувати повагу до духовних цінностей народу

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрети І. Величковського,

С. Климовського, тексти програмових творів, репродукція картини М. Кривенка „ Їхав козак на війноньку”.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ Актуалізація опорних знань

1.Перевірка домашнього завдання (кросворд).

2.Бесіда за питаннями:

·На які періоди поділяється українська література?

·Який період охоплює давня українська література?

·Які літературні напрями існували в цей період?

·З якими жанрами уже познайомилися?

·Основні завдання митця цього періоду?

· Що таке поезія ?

III.ОГОЛОШЕННЯТЕМИЙМЕТИУРОКУ. МОТИВАЦІЯНАВЧАЛЬНОЇДІЯЛЬНОСТІШКОЛЯРІВ

IV.СПРИЙНЯТТЯЙЗАСВОЄННЯУЧНЯМИНАВЧАЛЬНОГОМАТЕРІАЛУ

V. Сприйняття й осмислення навчального матеріалу

1. Вступне слово про зародження поезії, її загальна характеристика.

Зародження української книжної поезії тісно пов’язане із розвитком освіти. Крім Острозької православної школи, заснованої 1578 року князем Костянтином Острозьким, після прийняття Брестської унії 1596 року нові школи відкриваються при Київському, Луцькому братствах, а також при церквах і монастирях, де здобували діти початкову освіту. Обдаровані школярі продовжували навчання в середніх учбових закладах.

Усі школи (ієзуїтські, уніатські, протестантські, православні) за рівнем навчання і кількістю предметів були схожі між собою: тут діти засвоювали церковнослов’янську, грецьку, латинську, польську мови, у школах вищого рівня викладались поетика, риторика, діалектика, філософія.

Одним із найулюбленіших предметів у школах ХV – ХVІІІ століття була поетика. Діти вивчали давньогрецьку, давньоримську поезію, аналізували віршовані твори Гомера, Овідія, Вергілія, пробували писати власні твори.

Українські поети переповідали біблійні сюжети, описували княжі герби, складали привітальні твори, писали передмови до книжок, оплакували померлих (лементи, плачі), прославляли чесноти (панегірики) видатних людей.

Давню українську літературу представляли багато талановитих поетів: Герасим Смотрицький, Памва Беринда, Лаврентій Зизаній, Феофан Прокопович…

При написанні віршів використовували як силабо-тонічну так і силабічну системи віршування.

У давнину вважали: якщо ти освічена людина – повинен уміти вправно складати вірші з будь-якого приводу. Саме тому в братських школах та колегіумах піїтика (теорія і практика віршування) була чи не найважливішим предметом. Учителі піїтики та їхні учні були найпершими складачами віршів. Вони писали вірші з приводу Різдва, Великодня та інших релігійних свят, на честь приїзду в школу якоїсь високопоставленої особи – ці вірші звали похвальними. З часом віршування вийшло за межі вищих шкіл, а тому їх тематика розширилася – з’явилися історичні вірші, зокрема про гучні події 1648 -1654 рр.

Популярними в той час були твори «мандрівних дяків», тобто студентів духовних шкіл, що гуртом обходили двори, хором співали читали вірші, ставили невеликі сценки і цим заробляли собі на харчі. Їхні твори переважно гумористичні, навіть релігійні теми подано в жартівливому дусі. Наприклад, в різдвяних віршах ідеться не стільки про «божественні події», скільки про «вминання ковбаси», про те, як люди «пиво, мед, горілку варену кухликом п’ють». Так виникла в Україні бурлескна література.

3.Теорія літератури. Поняття про фігурний (курйозний) вірш

Курйозний ( фігурний ) вірш ( цікавий, дивовижний )- поезія, яка має незвичайний зовнішній вигляд, кумедне сполучення слів, незвичну побудову речень.

3.1. Особливості курйозних віршів: Акровірші, Форма чаші, зірки, хреста тощо, Вразити формою, а не змістом, Рядки різної довжини.

3.2. Ознаки силабічних віршів:

Силабіка (від гр. склад)

- однакова кількість складів у рядках (від 8 до 20);

- наявність цезури (у 13-тискладнику після 7-го складу);

- постійний наголос на передостанньому складі рядка;

- вільне розміщення наголосів у середині рядка;

- перевага жіночій римі;

- парне римування.

Строфіка:

- двовірш;

- катрен;

- фігурний (курйозний, зоровий) вірш (від фр. цікавий, дивовижний).

4. І. Величковський

Слово вчителя.

Величковський. Про нього ми знаємо зовсім небагато. Невідома навіть дата народження, помер митець 1701 року. Працював у Чернігівській друкарні Лазаря Барановича, потім отримав посаду пресвітера (священика) Успенської церкви в Полтаві. Він — автор збірок «Млеко» та «Зеґар з полузеґарком» (зеґар — годинник), у яких уміщено панегірики, епіграми, курйозні та ліричні вірші релігійного і світського змісту; перекладач, теоретик фігурного віршування.

Відомий сучасний літературознавець, письменник В. Шевчук відзначав: «Іван Величковський належав до тих митців українського бароко, які не шукали нового змісту, розширюючи його чи подаючи під своїм кутом зору. Він добирав традиційні теми і мав консервативне розуміння канонів високої поезії. Зате велику увагу віддавав формі, виявляючи тут немалу майстерність та винахідливість, складаючи твори коли-не-коли як ребуси, а інколи як поетичні конструкції».

Сам І. Величковський у «Передмові до читача» зазначив: «Найдовав-єм теж в штучках іноземних многії оздобнії міс-тернії штучки, але не на славу Божію, тілько на марнії сьогосвітнії жарти виданії, з которих я, только способ взявши, можив-єм труд не ку якому, не дай Боже, тщеславію, але щегульне ку славі Бога слави і славної владичиці нашої Богородиці і прісно діви Марії, а на оздобу отчизни наглої і утіху малоросійським сином її, звлаща до читання охочим і любомудрим».

5. Виразне читання віршів І. Величковського.

(Учитель виразно читає вірші І. Величковського «Минути», «Лука», «Жартівливий», «Рак літеральний» та ін.)

5.1. Словникова робота, обмін враженнями про фігурні вірші І. Величковського.

5.2. Евристична бесіда.

— Які основні цінності утверджує поет? (Любов до Бога, прагнення до праведного життя; засуджує срібролюбство, марнославство.)

— Чи справді І. Величковський приділяє більше уваги формі поезії, а не її змісту? (Зміст його віршів глибокий, філософський.)

— Для чого, на вашу думку, потрібні такі вірші? (Для розвитку логічного мислення, мовної вправності; це розвага — їх треба розгадувати як головоломку, шараду.)

6. Семен Климовський. Біографічні дані.

Слово вчителя

Семен Климовський — козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні «Їхав козак за Дунай».

Народився на рубежі XVII та XVIII століть.

Помер у селі Припутні Херсонської губернії. Єлисаветградського повіту (неподалік сучасного селища Нова Прага, що в Олександрійському районі на Кіровоградщині) на рубежі XVIII та XIX століття. Точні дати народження та смерті невідомі.

Автор знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай», харківський козак Семен Климовський довгий час вважався легендарною постаттю. Авторство його пісні «Їхав козак за Дунай» першим підтвердив російський історик М.Карамзін. Він був також ознайомлений з іншими творами С.Климовського «Про правду і великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників».

Карамзін писав про нього: "В императорской библиотеке хранится его рукописное сочинение «О великодушии и правде», в котором много хороших чувств и даже хороших стихов... Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен между его собратьями казаками; что он, как вдохновенная пифия, говаривал в беседах высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы, твердил часто пословицу: «Нам добро и никому зло, то законное житье»; и любопытные приходили издалека слушать его".

Популярність поета зросла після того, як він став героєм опери-водевіля російського письменника О.О.Шаховського «Козак-стихотворец» (1812), що користувалась шумним успіхом у глядачів.

Проте тільки в 1905 році історику Всеволоду Срезневському пощастило відшукати в особистій бібліотеці Петра I та опублікувати два рукописні твори, які підписав «негоднейший раб харьковский козак Семен Климов», зробивши їх надбанням усіх цікавих. А вже в наш час дослідник літературної давнини Валерій Шевчук переклав писання поета XVIII ст. сучасною українською мовою і помістив в одному з томів «Антології української поезії».

Життя С.Климовського, як правило, пов'язують з Києво-Могилянською академією, в якій він начебто навчався (хоча в енциклопедії «Києво-Могилянська академія в іменах» згадок про Климовського немає). М.Карамзін вважав його самородком, «учнем природи», якого, на жаль, «не довчило мистецтво». Навряд чи такий погляд має підстави, оскільки твори поета, які дійшли до нас, свідчать про добре знання ним мов, літератури й філософії. Серед тих, хто був Климовському духовно найближчим, першим слід назвати Горація.

Загадкою залишається питання про те, в яких роках жив поет. Ясно тільки, що життя його було дуже довгим, може навіть понадстолітнім. У 1724 р. він, судячи з усього, був зовсім молодою людиною. Закінчував своє життя Климовський наприкінці XVIII ст. у степах колишнього Дикого Поля, де він разом із приятелем заснував хутір Припутні. Саме тут старого поета застав якийсь Микола Левицький, який у 1818 р. надрукував на сторінках харківського журналу «Украинский вестник» свій нарис-спогад «Деревня Припутни (Херсонской губ., Елисаветгр. уезда)». Нарис цей віднайшов Григорій Нудьга і вмістив його в своїй книжці «Козак. Філософ. Поет». Однак, його знахідки були б неповними, якби не Федір Плотнір, який знайшов в архівах місце зниклого нині хутора Припутні - поруч з Новою Прагою (Олександрійський район Кіровоградської області). На свято Покрови 14 жовтня 2003 року на місці хутора Припутні встановлено пам'ятний знак.

Села давно немає: останні мешканці вибралися звідси під час голодомору 1932-1933 рр. Якщо їхати з обласного центру в напрямку Олександрії, то повернути слід біля села Васине, потім кілька кілометрів степової дороги - і ось вона глибока балка, де колись уперше з'явився зі своїм приятелем Семен Климовський. На дні балки блищить великий став, навпроти якого, на пагорбі біля Хомчиного гаю, в оточенні високих тополь стояв будиночок Климовського, в якому й гостював Микола Левицький. Старого козака він застав з Горацієм і Вергілієм у руках. Селяни в солом'яних брилях якраз поверталися з поля. Заходило сонце. Господар повів гостя на гору — щовечора він так проводжав небесне світило. Левицькому запам'яталися слова про те, що сенс має тільки те життя, про яке можна сказати, що воно - добродійне: добродійністю пройняті були і взаємини Климовського та селян: картинка, яку малює М.Левицький, майже ідилічна. Частина цієї ідилії - житейські поради мудрого «пана» Климовського, а також пісні, якими він обдаровує сільську молодь. Згадується в нарисі й пісня «Їхав козак за Дунай».

7. Виразне читання вірша-пісні «їхав козак за Дунай».

7.1 Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.

·Який основний художній прийом лежить в основі побудови пісні? (Діалог прощання.)

·Які риси споріднюють цей твір із народною піснею? (Постійні епітети, зменшено-пестливі слова, звертання, окличні речення.)

7.2. Опрацювання ідейного змісту поезії

Ідея твору: возвеличення щирого почуття, що випробовується часом і життєвими обставинами.

Основна думка:

Тебе ж, мила, не забуду,

Поки жив на світі.

Коли умру на війні –

Поплач обо мні.

- яким чином цей твір пов'язаний з народними баладами про епізоди з життя та діяльність козацтва?

„Мікрофон”: кохання … Яким воно буває?

Аналіз художніх особливостей пісні (робота із зошитом).

Звертання: „Дівчино, прощай”, …

Епітети: „коник вороненький”, …

Повтори: „постій, постій”, …

Метафори: „ручок не ламай”, …

VI. Узагальнення вивченого на уроці

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення:

«Незвичайним для мене було те...» «Вважаю, що фігурні, курйозні вірші,— ...» «Інколи форма твору, на мій погляд, допомагає...»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати статтю підручника с.67-72. Скласти фігурний вірш.