УРОК 17

 

Нова українська література. Суспільно-історичні обставини наприкінці XVIII ст. Духовне поневолення нації. Життя народу — художнього зображення. Актуальність фольклорної традиції. Розвиток фольклористики, етнографії. Основні художні напрями (класицизм, романтизм, початкові форми реалізму). Бурлескна стильова течія. Найвидатніші митці

Мета: розкрити суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури; показати актуальність фольклорної традиції; розкрити особливості бурлескної стильової течії; ознайомити учнів з найвидатнішими митцями кінця XVIII ст.; формувати активну життєву позицію; виховувати розуміння духовного зв'язку з історичним минулим рідного народу.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання.

Прослуховування афоризмів Г. Сковороди напам’ять.

2. Бесіда за питаннями

• Яким чином історичні події на Україні і за її межами впливали на розвиток вітчизняної літератури?

• Визначте основні постаті давньої літератури, що суттєво вплинули на її розвиток. У чому це виявилося?

• Дослідіть, яких змін зазнала мова, починаючи з написання Біблії і закінчуючи творами Г. Сковороди.

• Які проблеми порушували митці слова давньої української літератури?

• Як розвиток художньої літератури середньовіччя вплинув на культуру країни того часу?

• Чи можна вважати надбання давньої вітчизняної літератури важливим підґрунтям для подальшого розвитку нової української літератури.

III. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Основний зміст уроку

1. слово вчителя

Суспільно-історичні умови.

(До розповіді залучається карта «Україна наприкінці XVII ст.».) Це був час великих соціально-економічних зрушень та історичних подій. Капіталізм, який зародився в надрах феодалізму, розвивається інтенсивніше, що вплинуло й на поміщицькі господарства. Почали відкривати власні підприємства й поміщики (ґуральні, цукроварні, ткацькі мануфактури, невеликі металургійні заводи тощо), на яких працювали кріпаки. Зростає вивіз пшениці та іншого збіжжя за кордон. Усе це викликало посилення експлуатації селян і піднесення антикріпосницького руху.

Що вам відомо про селянські повстання наприкінці XVIII ст.— в перші десятиріччя XIX ст., вторгнення Наполеона до Росії?

Протягом чотирьох років (1789-1793 pp.) тривало повстання в с. Турбаях. Відомі великі селянські заворушення на початку XIX ст. на Катеринославщині, Полтавщині. На Правобережній Україні через кілька десятиліть після Коліївщини (1768 р.) діє оспіваний у народних піснях і переказах Устим Кармалюк (1787-1835 pp.), який організовує виступи проти панів.

Завойовницьке вторгнення Наполеона в Росію в 1812 році підняло народні маси на вітчизняну війну проти окупантів. Український народ, охоплений загальною хвилею гніву проти іноземних загарбників, узяв участь у цій війні.

Надії народу на скасування кріпацтва виявилися марними; навпаки — панщинний тягар став ще важчим. Представники передової інтелігенції заснували таємні політичні організації, які пізніше були названі декабристськими: «Північне товариство» (в Петербурзі), «Південне товариство» (в Україні).

Духовне поневолення нації

Царський уряд, відкриваючи школи, намагався зробити їх опорою реакції і русифікувати за їх допомогою населення України.

Видавати газети й журнали українською мовою уряд не дозволяв.

Російський історик і письменник М. Погодін трактував українську мову як говірку російської, не визнавав її мистецьких якостей.

У рецензіях на альманах «Ластівка» В. Бєлінський твердив, що нація, яка втратила свою культурну верхівку і державність, не може мати власного письменства.

1863 р.— валуєвський циркуляр, за яким заборонялося друкувати книги й журнали українською мовою.

1876 р.— емський акт: заборона ввозити з-за кордону українські книжки будь-якого змісту, видавати оригінальні твори та переклади з інших літератур. У результаті цього більшість художніх творів та наукових праць залишалися в рукописах і нерідко губилися.

 

Українською мовою заборонялося:

а) викладання в Києво-Могилянській академії;

б) використання «Букваря»;

в) читання молитов і ведення церковної служби;

г) проведення навчання у школах;

д) демонстрування театральних вистав;

е) здійснення перекладів з російської мови;

ж) видання дитячої літератури.

Життя народу — предмет художнього зображення

Досить виразно відбилось незадоволення мас кріпосницьким ладом у творах І. Котляревського, хоч він і не закликав до боротьби проти цього ладу. Показово, що після Вітчизняної війни 1812 року його творчість зв'язана була певною мірою з декабристським рухом.

 

Гулак-Артемовський у ранніх творах, Квітка-Основ'яненко, Гребінка (хто більшою, хто меншою мірою) критикують окремі риси кріпосницького ладу, підносять ідеї гуманності, але їх критика не спрямована проти основ феодально-кріпосницької системи.

Т. Шевченко, співець покріпачених мас, гостро критикує й викриває всю систему самодержавства та кріпосницького ладу і закликає до їх знищення.

Визначне місце боротьба проти кріпосницького ладу займає і в творчості Марка Вовчка, JI. Глібова.

Отже, із самого початку існування нової української літератури розгортається в ній боротьба за народність. Але саму народність різні письменники, залежно від свого світогляду, розуміли по-різному. Одні вбачали народність лише в насиченні своїх творів фольклорними образними висловами, у відтворенні народних звичаїв, у змалюванні побуту. Інші намагалися відбити погляди й прагнення народних мас. Найбільш передові митці слова того часу розкрили у своїх творах незадоволення мас самодержавно-кріпосницьким ладом, змалювали народні повстання проти гнобителів. Таким був насамперед Т. Шевченко.

Розвиток фольклористики

Як уже зазначалося, нова українська література багато чого успадкувала від давньої. Разом з тим, як і в попередні епохи, на її становлення й розвиток постійний вплив мав і фольклор.

Посилилася увага вчених, письменників, освічених людей до збирання народних творів та видання їх у періодиці й збірками. Найважливіші з цих збірок — М. Цертелєва «Опыт собрания малороссийских песней» (1819), М. Максимовича «Малороссийские песни» (1827), «Украинские народые песни» (1834). З цих збірок і безпосередньо з уст народу письменники черпали сюжети, образи, зображувально-виражальні засоби для своїх творів.

Основні художні напрями

5.1. Класицизм (від лат. classicus — взірцевий) — літературний напрям, що означає наслідування зразків античності. Особливості класицизму:

будова художніх творів на засадах розуму з ігноруванням особистих почуттів людини;

наслідування греко-римського мистецтва;

теми до творів добиралися лише з античної або вітчизняної історії;

позитивні персонажі — герої греко-римської або національної історії, представники панівної верхівки; негативні — вихідці із соціальних «низів»;

зображення героя тільки під час виконання державного обов'язку; підпорядковування особистих інтересів державним;

наділення своїх героїв тільки однією-двома рисами вдачі — чесністю, доблестю, розумом, талантом або зрадливістю, підступництвом, недоумкуватістю тощо;

сувора пропорційність усіх частин твору;

чіткість, ясність, простота викладу;

пейзажі переважно урбаністичні: фортеця, палац, міська вулиця або площа; інтер'єри — тронний зал, парадний покій тощо;

мова: вживання архаїзмів, слів-символів; пишномовність;

літературний рід: драма, менше — лірика; епос майже не представлений.

Романтизм виник у літературі, мистецтві та в гуманітарних науках європейських країн в кінці XVIII — на початку XIX ст. Романтики, зокрема прогресивні, широко звернулись до поетичного освоєння народних переказів, легенд, повір'їв і збагатили нашу літературу відомими баладами, поемами, піснями в народному дусі (чимало пісенних поезій, написаних романтиками, увійшло у фольклор, наприклад: «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Не щебечи, соловейку» В. Забіли, «Де ти бродиш, моя доле» С. Писаревського, ряд поезій молодого Шевченка та ін.).

Цінними в художній спадщині прогресивних романтиків є також твори, в яких оспівано славне минуле нашого народу і виведено героїчні образи борців за волю (найвидатнішими з них є, звичайно, твори молодого Шевченка — «Гайдамаки», «Гамалія» та ін.). Романтики створюють в основному ліричні і ліро-епічні твори.

Реалізм — літературний напрям, який правдиво відображує дійсність; звертається увага на взаємини людини і навколишнього середовища.

Вже у творах І. Котляревського правдиво змальовано картини побуту України і разом з тим порушено деякі важливі питання суспільного життя. В його творчості досить виразно виявились критичні елементи в зображенні життя панів та чиновників. Письменник вивів також позитивні образи представників народних мас і протиставив їх образам панівної верхівки тодішнього суспільства. Політичний внесок у розвиток реалізму в українській літературі зробили також Гулак-Артемовський (у ранніх творах), Квітка-Основ'яненко, Гребінка.

Повне утвердження реалізму в українській літературі здійснено було Шевченком. Він підніс у своїй творчості найважливіші питання свого часу, змалював народне життя в усій його глибині. Його реалізм — критичний.

У сатирично змальованих образах царів і їхніх вельмож, поміщиків, чиновників, духовенства поет гнівно викриває самодержавно-кріпосницький лад у самих його основах, у його хижацькій суті і закликає до боротьби з цим ладом, до його знищення.

Водночас у позитивних образах борців проти царизму та поміщиків Т. Шевченко показав великі сили народу, виразив свою віру в краще майбутнє, в перемогу мас над гнобителями. Позитивні герої його творів є носіями волелюбності, ненависті до неправди і насильства, готовності віддати своє життя в боротьбі за визволення з-під гніту поміщиків.

Бурлескна стильова течія

Бурлеск (від іт. eurla — жарт) — жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно.

Бурлескна течія вносила в літературу елементи народного гумору й сатири. В цьому полягало її позитивне значення.

Основна ознака бурлеску — контраст між темою і сюжетом твору та його словесною формою: про поважні події розповідається розмовно-побутовою мовою зі значною домішкою грубих слів і висловів, жартівливим тоном.

V. Узагальнення вивченого на уроці

VI. Домашнє завдання.

Підготуйте стислу інформацію про суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури, повторіть прізвища найвизначніших письменників цього часу. Ознайомтися з біографією Івана Котляревського. Прочитати  поему "Енеїда"