ПОВІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ«ЗЕМЛЯ» - ПСИХОЛОГІЧНЕ ТРАКТУВАННЯ ВІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДИНИ І ЗЕМЛІ, ЗЛОЧИНУ Й КАРИ НА УКРАЇНСЬКОМУ МАТЕРІАЛІ. ПСИХОЛОГІЗМ І СИМВОЛІЗМ ТВОРУ Я К НОВАТОРСТВО О. КОБИЛЯНСЬКОЇ. ПОНЯТТЯ ПРО МОДЕРНІЗМ

Мета: розкрити складний і суперечливий образ україн­ського села з одвічними проблемами, морально- етичними принципами, визначити тему, проблема­тику, головний конфлікт твору; розкрити глибокий психологізм і символізм як новаторство О. Коби­лянської; розвивати вміння давати обґрунтовані відповіді; прищеплювати любов до народної мо­ралі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст повісті «Земля», висловлювання видатних людей про повість; прислів'я про землю, таблиця « Модернізм ».

ХІДУРОКУ

I.  Організаційний момент

II.Мотиваційний етап

1. З'ясування емоційної готовності до уроку

2.Рефлексія з метою актуалізації суб'єктного досвіду

Продовжити речення «Мені цікаво знайомитися з творчістю О. Кобилянської, бо...» або «Творчість О. Кобилянської викликає в мене почуття...»

3.Актуалізація й перевірка засвоєних знань. Тести 1. Перші твори О. Кобилянської написані мовою:

А російською; Б українською; В румунською; Г німецькою.

2. Перший друкований твір О. Кобилянської: А «Людина»;

Б « Земля »; В «Апостол черні»; Г «Царівна».

3. О. Кобилянська активно розвивала в українській літературі тему:

А влади землі над людиною;

Б становище освіченої, культурної жінки в суспільстві; В проблеми взаємин інтелігенції та селянства; Г життя буковинських селян.

4. Олена Ляуфлер — героїня повісті: А «Царівна»;

Б «Вовчиха»; В «Людина»;

Г «В неділю рано зілля копала».

5. Хто з німецьких філософів кінця XIXст. вплинув на худож­ній світ О. Кобилянської?

А Гегель; Б Ніцше', В Геккель; Г Кант.

6. Суспільна діяльність О. Кобилянської пов'язана з: А «Товариством руських жінок на Буковині»;

Б народницьким рухом; В більшовицькими гуртками;

Г гуртками, які поширювали ідеї соціал-демократії.

7. Хто назвав О. Кобилянську «пишною трояндою в саду укра­їнської літератури»?

А І. Франко; Б Леся Українка; В С. Окуневська; Г М. Старицький.

8. Укажіть головного героя повісті «Земля». А Михайло;

Б Івоніка; В Сава; Г земля.

9.Розмістіть епізоди повісті «Земля» відповідно до сюжетної по­слідовності. (2 б.)

А Михайла забирають у військо;

Б весілля Парасинки і Тодорики;

В Рахіра дізнається, що Анна чекає дитину;

Г Сава убиває Михайла;

Д Марія проганяє зі своєї хати Анну. 10. Назвіть головні сюжетні лінії повісті «Земля».

4. Слово вчителя

Кожна талановита книга залишає в душі й серці читача гли­бокий слід. Вона — як мудрий співбесідник, якого, буває, зустрі­чаємо в житті і ніби відразу стає він тобі близьким. Коли при­ходить час розлучатися, душу огортає жаль. Та книга залишає в душі уважного читача зерна життєвої науки: так добре робити, а так — не можна, гріх.

Можна з упевненістю сказати, що до таких літературних тво­рів належить повість О. Кобилянської «Земля».

III.              Оголошення теми, мети уроку, цілевизначення

IV.              Опрацювання навчального матеріалу

1.Слово вчителя

У народі кажуть: земля дає все і забирає все; земля — наша мати-годувальниця; не випускай землі з рук, бо діти проклянуть; на чужій землі не доробиш хліба; доки земелька, доти й розум в Омелька.

Так селянин-хлібороб відобразив своє ставлення до землі, по­казав, яке значення вона має в його житті.

• Прокоментуйте ці народні афоризми.

Предковічне прагнення людини мати землю відображене не тільки у фольклорі. Проблема землі широко порушувалася і в літературі.

2.Коротке повідомлення заздалегідь підготовленого учня

«Тема землі й людини в українській і світовій літературі»

(І. С. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім'я»; М. Коцюбинський «Fata morgana»; Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла пов­ні?»; І. Карпенко-Карий «Хазяїн», «Сто тисяч»; Е. Золя «Земля»; А. Чехов «Мужики»; Г. Успенський «Влада землі»; О. Бальзак «Селяни»; В. Реймонт «Селяни».)

3.Слово вчителя

У 1901 році Ольга Кобилянська завершує роботу над широким полотном, яке назвала просто й водночас змістовно — «Земля».

Цей твір одержав високу оцінку видатних майстрів слова, визна­чився як вершина творчості письменниці.

М. Коцюбинський писав авторці: «Я просто зачарований Ва­шою повістю,— все: і природа, і люди, і психологія їх — все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи Вам за пережиті емоції, я радів за нашу літературу».

А Гнат Хоткевич про «Землю» писав: «...Се річ високої літе­ратурно-артистичної вартості, річ така, що зробила би честь і не нашій літературі».

•  Яке враження справила повість на вас?

•  У чому таємниця популярності повісті «Земля»?

(Учні висловлюють свої міркування.)

Інтерес до твору не зникає, мабуть, тому, що в ньому пору­шені вічні проблеми добра і зла, любові й страждання, перепле­лися мотиви суспільні й особисті.

О. Кобилянська торкнулася найсокровеннішого для укра­їнця — землі. Вона відобразила життя найчисленнішої верстви населення — селянства. А українці, як відомо, хліборобська на­ція, село для України — прамати. Саме там формувалася наша мораль, культура, звичаї, традиції. Кожен із нас несе в собі щось від села, від землі.

4. Життєва основа повісті, історія написання

Соціально-психологічна повість «Земля» написана на основі реальної трагедії братовбивства: 1894р. в с. Димка поблизу Чер­нівців стався нечуваний злочин — брат убив брата. Ольга Коби­лянська мала в Димці родичів, особисто знала старого Костян­тина Жижіяна та його синів Михайла й Саву. Вони молдавани за національністю. Знайома була і з коханкою Сави Маріукою Магас (у творі це Рахіра Чункач), а образ Анни списала з най­мички, яка довгий час працювала в Кобилянських. Робота над повістю вимагала великого напруження нервів. Ольга Кобилян­ська зазначала: «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті. Я про­сто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала — ох, як хвилями ридала!..»

Трагедія в конкретній родині привернула увагу письменниці до з'ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних і родинних стосунків у буковинському селі, і на українському матеріалі реалізовувалася одвічна глобальна тема прагнення се­лянина бути господарем на землі.

5.Бесіда

•  Як ви розумієте узяті за епіграф слова норвезького романіста Йонаса Jli «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її ви­рила доля, але тут, у наших серцях вона найглибша»? (Ви­токи наших учинків — у душах. Центр уваги письменниці не безодня навколо нас, а душа й серце людини. Саме ця безо­дня породжує переступ)

•   Яким постає українське село кінця XIX — початку XX сто­ліття? Що його хвилює, які думки, які суперечності розрива­ють? (Село в Україні споконвіку було мінідержавою, а родина була маленькою державою у цій державі. Тут сусідили друзі й вороги, багаті й бідні, пани й наймити. Кожен має свій біль і свою радість, кожному по-своєму важко. Окремі лиш живуть безтурботно, як Сава й Рахіра.

Та про щоб не йшлося, найголовнішою для всіх селян є земля. Вона живе в їхніх думках, мріях, у добрих, і злих намірах. Земля — творець й руйнач, щастя й недоля. Образ землі по­стає у творі більше двохсот разів)

(Учні наводять цитати для підтвердження своїх думок.)

•  Чи можна засуджувати чи звинувачувати селян у такому фан­тастичному ставленні до землі? Чи викликає у вас подив таке ставлення? (Звичайно, ні. Бо тільки земля робить селянина хліборобом, господарем, дає смисл його життю. Але земля — це не лише власність. Це і радість селянина від результатів своєї праці,радість від того, що він «ходить коло неї», тобто працює на землі, це й краса краєвидів, і впевненість у завтрашньому дні. А ще — край, де ти народився і зріс. Але, на жаль, не ко­жен здатний осягнути весь багатющий зміст слова «земля». Ставлення нас, українців, до землі і визначає нашу сутність. Залежно від своєї моралі й духовності розуміють його персо­нажі повісті Ольги Кобилянської. А як результат цього — взаємини в родині, між односельцями, мета в житті, духовні орієнтири)

6.Літературне дослідження

«Проблема злочину й кари в повісті О. Кобилянської "Земля"» Проблемно-пошукове завдання

•  Доведіть, що в повісті домінує національна християнсько- етична оцінка кровного переступу та його внутрішніх пота­ємних причин.

(Учні досліджують текст, висловлюють свої думки, аргумен­тують. Учитель при потребі допомагає, ставить запитання.)

•  Як ставляться односельці до Івоніки Федорчука і чому?

•  Як Федорчуки ставляться до синів?

•  Що змусило Михайла інакше глянути на світ?

•  У чому причина гріхопадіння Сави?

•  Як на образі Марійки реалізується проблема переступу й кари?

•  Чи виховували належно Федорчуки своїх синів? У чому по­милки такого виховання?

•  Чи можна назвати любов Сави до Рахіри і Михайла до Анни однаковою?

•  Доведіть тезу «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». (Г. Сковорода) Матеріал для вчителя

У повісті домінує насамперед національна християнсько-етична тема кровного переступу і його внутрішніх потаємних причин.

Сім'я сільського ґазди Івоніки Федорчука тримається на культі праці. Її голова є взірцем добропорядності: став добрим господарем завдяки важкій, але чесній праці, любить неоднакових за вдачею синів і дружину Марійку — чесну, працьовиту, ощадливу до ску­пості, але й очерствілу через пожадливість.

Любов до синів визначає й батьківські клопоти. Чесний, пра­цьовитий Михайло (саме він є спадкоємцем добропорядності свого батька) змушений покинути землю, кохану батьків і йти на не­нависну службу. Але це дає можливість сільському хлопцеві по- іншому глянути на світ: над ним уже немає влади матеріального. Він розуміє, що щастя — в любові, заради якої можна прожити і без маєтків, без землі. Тобто земля перестала бути всеосяжною метою, як у батька й матері.

Журби й неспокою завдає батькам молодший син Сава, у якого не лежить душа до праці, до землі. Не має він приязні і до лю­дей. Сава розумний і хитрий: «...розумний він уже й тепер... Ой, іще й який розумний. Який молодий, а він перехитрить вам хоч би й якого заводіяку. Лише його лінь гризе мене, він не любить землі. Дарма що ходить по ній, що толочить її, дарма що живе з неї. Що вона носить його».

Лише за однієї умови Івоніка готовий дати спадщину: Сава по­винен з пошаною ставитися до праці, до землі: «Але вона не пе­рейде в його руки, як він не зміниться,— се я йому вже раз го­ворив і ще буду говорити».

Тяжкий злочин Сави починається з гріховного генетичного коду: у хлопцеві, що з обличчя схожий на матір, переважає її зле начало, стимульоване оточенням. Марійка була скупою,

Черствою, недоброзичливою до бідноти, поважала тих, хто мав землю й гроші. А ще мати, яка турбується за долю синів, вірить ворожкам, що засуджується церквою. І вже згодом, після смерті Михайла, Марійка вбиває пам'ять про сина — духовно здорову родову гілку. Це засвідчує, що відбувається «десакралізація» об­разу матері, відхід від традиційного трактування. Любов до си­нів, зокрема до братовбивці Сави, у Марійки має хворобливий характер. Патологічна, не властива українській матері (та й уза­галі всім матерям) любов до сина, злочин, якого не хотіла визна­вати, переходять у ненависть.

Згодом Марійка відчує провину перед Анною і перед помер­лими, невизнаними колись онуками, а почуття приязні чи нена­родженої любові перенесе на дитину Анни й Петра. «Сама всьому винна. Сама самісінька вона. Дрижачими руками наповняє дитині капелюшок лакітками, на які здобувається самітна оселя в полі. Сушеними овочами, горішками, іноді й булочкою — і відсилає до­дому. Неспокійним поглядом і давно зміненим зором наказує дитині вертати скоро до мами... Воно вертається послушно пильненьким кроком і ущасливлене до мами, а нещасна здіймає грізно кулак і грозить страшно в сторону, де проживає той, що винен у її горі. Нехай Господь поступить із ним, як він собі на те заслужив».

Такою залишає письменниця свою героїню у стані каяття за власний гріх і в ненависті до проклятого нею сина-братовбивці.

Марійка та Івоніка допустили багато помилок у вихованні своїх синів. Так, Марійка не покарала малого Саву, коли він ки­нув джмеля своєму кривдникові за пазуху і той від укусів помер. Вона не змусила сина спокутувати цей великий гріх і усвідомити тяжкість провини. Отже, момент для виховання був утрачений. Тоді в Марійки переважила сліпа материнська любов. Пізніше Сава став ніби пасинком. Наприклад, Михайлові мати посилала до війська і куртку, і білий хліб, а Саву годувала позавчорашньою кулешею з олією. Батьки постійно залякували синів, що вони мо­жуть позбутися безцінного багатства — землі.

Учинки Сави О. Кобилянська психологічно вмотивовує і надає їм містично-релігійного звучання. Сава не просто легковажний чи ледачий. Людина з такими рисами може бути незлою, бого­боязливою, боятися гріховних учинків, бути не здатною на вбив­ство з власної волі. Сава ж — людина з потаємними, нечесними намірами, у ньому переважає гріховне. Про це свідчить навіть портретна деталь: «безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимне й несупокійне... холодним, мов ніж, зимним блиском, що постепенно змагався, випіхав від себе».

На відміну від кохання Михайла й Анни, у Сави до Рахіри любов не серця, а плоті, любов-пристрасть. У ній закладено грі­ховне, демонічне начало: їхні матері є рідними сестрами. За не­писаними моральними законами нашого народу і за Божими за­повідями така любов — великий гріх, бо є кровозмішанням. Сава й Рахіра ігнорують традиційні моральні канони, стають носіями повної свободи — свободи від «пут» совісті, свободи від Бога.

З'ясування питання глибокого психологізму й символізму твору «Земля» О. Кобилянської Слово вчителя. З'ясовуючи питання злочину й кари в по­вісті «Земля», ми переконалися, що О. Кобилянська подає пе­редусім психоаналітичну мотивацію людських дій, учинків, по­мислів, котрим авторка надає містично релігійного звучання. Зважаючи на це й на тему твору, визначте жанр повісті і дове­діть свою думку.

{Соціально-психологічна повість. Суперечності, які виника­ють, мають не тільки побутовий, а й соціальний характер, проявляються певні закономірності суспільного життя в цей історичний період.)

Учитель. Ця повість має потужний ліричний струмінь. І в цьому ми переконалися. Письменниця в листі до Осипа Ма- ковея зазначала: «Я вклала в «Землю» всю повагу душі своєї, се праця з народного буковинського життя, вірно змальована».

Тому є всі підстави назвати повість «Земля» ліризованою пси­хологічною прозою.

Пошуково-аналітична робота з текстом у групах • Знайдіть образи-символи, сцени-символи і поясніть їх.(Учні працюють, а потім звітують.) Матеріал для вчителя

Уся повість ніби зіткана із символічних деталей, багатозна- чущих, фатальних, застережливих епізодів.

Уже на першій сторінці повісті є така промовиста деталь: Михайло запрошує Анну до танцю, та в скрипці обривається струна — і музика змовкає. Обірвана струна, очевидно, символі­зує, передвіщає нещасливу долю, навіть обірване життя.

Учні називають інші символічно-містичні деталі: смерть улюб­леного Михайлового теляти; кров уже неживого Михайла, що з'явилась на подушці, коли вбивця підійшов до своєї жертви (указує на новітнього Каїна); свічка, що горіла в головах покій­ного Михайла, упала, покотилася до ніг Сави і тут згасла — та­кож Боже свідчення про смертний гріх злочинця. Образ Івоніки також символічний.

Батько не відвертається від сина, проклятого матір'ю, хоча сві­домо, заради честі сім'ї, ховаючи речовий доказ убивства, дає зро­зуміти: йому відоме ім'я вбивці. Івоніка продовжує любити Саву. Але ця любов — надія, що мала б повернути блудного сина.

Смерть Михайла не зробила Івоніку черствим і бездушним. Він співчутливо ставиться до Анни й Петра. Тяжкі випробування, що випадають на долю цієї людини, символічно називають риси ба­гатьох біблійних праведників (багатостраждальний Йова) у кон­кретному національному характері.

Символічною постає й природа: ліс, де знаходять убитого Ми­хайла, місячне сяйво, що прорізує темряву, зоряне небо. Та пей­зажі переважно сірі, похмурі, як сумне, безрадісне життя буко­винського селянина. Образ самої землі глибоко символічний. Це та сила, яка, по-різному впливаючи на людину, будить зорові, благородні чи звірячі інстинкти.

Слово вчителя

І модерністична проблема сакрально-містичного зв'язку людини із землею, і глибокий психологізм, і символізм повісті, інші твори О. Кобилянської дають підстави стверджувати, що проза письмен­ниці — найяскравіша модель раннього українського модернізму.

7. З'ясування поняття «модернізм» (див. додаток)

V.                Підсумок

Прокоментуйте головну проблему, порушену у творі.

Письменниця порушує давню, як світ, проблему переступу моралі та його наслідки, що впливають на подальше життя.

Ми приходимо у світ, як чистий аркуш паперу. Книгу свого життя пишемо самі. Наше серце вчиться любити й бути відповідаль­ним за вчинки. Кожна людина не ідеальна. Хоч би якою доброю й глибоко духовною вона була, все одно інколи чинить не так, як велить обов'язок Людини. Та гріх може бути прощений за умови щирого каяття й спокути, за умови очищення душі. А зло завжди повертається до того, хто його зробив і не покаявся. Життя Сави без каяття й спокути страшне. Суд і справедливий вирок убивці були б кращим вибором, ніж нестерпні муки совісті, людський осуд.

VI.              Рефлексійно-оцінювальний етап

1.Рефлексія

• Чи актуальна проблема злочину й кари та духовного очищення

(катарсису) сьогодні, у XXI столітті?

VII. Домашнє завдання

1.Підібрати цитати до характеристики образів-персонажів.

2.Підготувати переказ біблійної легенди про Каїна й Авеля (ін­дивідуальне завдання).

3.Скласти асоціативний ряд, або інформаційне гроно, або схему «Земля і людина».

Модернізм

Модернізм (від фр.moderne — новітній, сучасний) — філо­софсько-естетична й художня система, що склалася на межі ХІХ-ХХст. і об'єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча сво­бода у його розкритті.

Ознаки модернізму:

1.Орієнтація на Західне мистецтво.

2.Співвіднесеність із часом.

3.Інтелектуалізм.

4.Антинародництво.

5.Індивідуалізм.

6.Фемінізм.

7.Зняття культу табу.

8.Сексуальна революція.

9. Деканонізація.

10.              Формалізм.