Г. СКОВОРОДА. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ ФІЛОСОФА, ПРОСВІТИТЕЛЯ, ПОЕТА. «БАЙКИ ХАРКІВСЬКІ».

«БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ», «СОБАКА І ВОВК»

Мета:   ознайомити школярів з життєвим і творчим шля­хом Г. Сковороди — філософа, просвітителя, поета; охарактеризувати його збірку «Басни харьковскія», зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спряму­ванні програмових байок; розвивати вміння аналізу­вати, коментувати зміст творів; навички виразного читання; формувати кругозір, світогляд учнів; вихо­вувати почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури; любов до книги як скарбниці народної мудрості і пам'яті.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, виставка творів митця і про нього, фотоілюстрації до його байок, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Перевірка домашнього завдання

Огляд виставки малюнків і заслуховування міні-творів за дра­мою Ф. Прокоповича «Владимир». Визначення кращих творчих робіт.

III. Актуалізація опорних знань

Вікторина «Кращий знавець-драматург»

Завдання: надайте правильну відповідь, закінчуючи подану фразу.

Православне духовенство сприяло створенню шкільної драми, аби протистояти... (Католизму і розповсюдженню польської культури на Україні)

«Православні, замість працювати для церкви... тільки комедії строять і грають»,— так у своєму посланні зазначав... (І. Ви­шенський)

Авторами шкільних драм були... (Учні та викладачі Києво- Могилянської академії)

Найчастіше шкільні драми ставилися з приводу... (Релігійних свят)

Важливою особливістю середньовічної духовної драми є її... (Алегоризм, нахил до символічності)

Жанр драматургії XVIII ст., в якому християнські догми мо­рального характеру проповідувалися через дію алегоричних образів — Покора, Віра, Любов. Це... (Мораліте)

Прикладом містерії можна вважати твір... («Образ страстей міра сего»)

Кращими традиціями інтермедій можна вважати... (Демокра­тизм, гуманізм, викриття пороків самодержавства, спів­чуття поневоленим, захист їх прав)

Позитивні персонажі інтермедії... (Запорожець, козак, солдат, чесні трудівники)

Драму «Владимир» Ф. Прокопович присвятив... (І. Мазепі)

Головний конфлікт трагікомедії Ф. Прокоповича. (Боротьба релігій, старого і нового)

Слово «вертеп» з грецької мови перекладається як... (Печера) Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

1 бал.

«Мозкова атака». Відповіді на запитання

Хто такі філософи? Назвіть відомих вам. Чим вони запам'ята­лися?

Дайте визначення байці як жанру художньої літератури. Яких видатних вітчизняних і зарубіжних байкарів ви знаєте?

Чому повчають вас митці слова? Де ви можете реалізувати набуті знання в подальшому?

Чим актуальні твори минулого для сучасного?

• Яким чином художня література впливає на формування осо­бистості?

Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і які б так пам'ятав і поважав народ.

М. Костомаров

Його біографія, мабуть, ще краща за його твори,

але які гарні й твори.

JI. Толстой

Вступне слово вчителя

Минуло багато часу, як самобутній письменник Григорій Ско­ворода ходив по землі. Проте голос його не стихає, а все дужчає. Його заповіді справедливості, добра, людяності, працьовитості знаходять відгук і в наших серцях.

Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «українським Горацієм», бо він значно розвинув на Україні філо­софію, літературу, педагогіку. У своїх творах Сковорода оспіву­вав природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волі, висміював панів за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще він проголосив людину та її волю найвищою цінністю.

На жаль, за його життя не було надруковано жодного твору. Проте сковородиніські поезії швидко поширювалися на Україні вустами народу. Гостре непідкупне слово Сковороди в моторош­ній темряві кріпосницької сваволі спалахувало чистим вогнем і торувало стежку народному щастю. Митець цілком справедливо вважав, що щасливим може бути тільки той народ, в якого щас­лива кожна особа.

Григорій Савич Сковорода (03.12.1722-09.11.1794).

Життя і творчість видатного філософа, просвітителя, поета

Повідомлення М 1. Г. Сковорода — звичайна людина

(Звертається увага на портрет митця, фотоілюстрації.)

Про Г. С. Сковороду до наших днів дійшли з тих далеких ча­сів дуже скупі, а часом неточні відомості. Архівних матеріалів залишилось зовсім мало. Майже всі дослідники користуються єдиним документом — короткою біографією Г. Сковороди, напи­саною найближчою до нього людиною, його улюбленим учнем і найпершим другом Михайлом Ковалинським.

Перед нами постає образ великого просвітителя-гуманіста, мандрівного вчителя, демократа, непримиренного борця з неправ­дою і несправедливістю в суспільстві. Г. Сковорода — це людина щира і чесна, трудолюбива і гуманна. У життєписі М. Ковалин- ський наводить дуже багато подробиць, які виразно змальовують просте і скромне життя мудреця: «Одевался пристойно, но про­сто; пищу имел состоящую из зелий, плодов и молочных при­прав, употреблял оную ввечеру, по захождении солнца; мяса и рыбы не вкушал не по суеверию, ни по внутреннему своему рас­положению, для сна отделял от времени своего не более четы­рех часов в сутки; вставал до зари и, когда позволяла погода, всегда ходил пешком за город прогуливаться на чистой воздух и в сад, всегда весел, бодр, легок, подвижен, воздержан, цело- мудр, всем доволен, благодушествующ, словоохотен, где ни при­нужден говорить — из всего выводящий нравоучение, почти­телен ко всякому состоянию людей, посещал больных, утешал печальных, разделял последнее с неимущими, выбирал и любил друзей по серцу их...».

М. I. Костомаров у статті «Слово про Сковороду» зазначав про митця: «...в багатьох будинках висять його портрети, вся­кий письменний малоросіянин знає про нього; ім'я його відоме дуже багатьом із неписьменного люду; його мандрівне життя є предметом оповідань і анекдотів; по деяких місцях потомки від батьків і дідів знають про місця, які він відвідував, де любив перебувати, і указують на них з пошаною; приязнь Сковороди до деяких з його сучасників становить родинну гордість онуків; мандрівні співці засвоїли його пісні, на храмовому святі, на тор­жищі нерідко можна зустріти натовп народу, який оточує групу цих рапсодів і з сльозами зворушення слухає: "Всякому городу нрав і права"».

Деякі свої листи і твори Г. Сковорода підписував так: «Гри­горій Варшава Сковорода». Що це за «Варшава»? Виявляється, що в 1773 році Михайло Ковалинський, будучи у Швейцарії в час закордонної подорожі, бачив у м. Лозанні відомого в той час фі­лософа Данила Мейнгарда. Цей чоловік дуже вразив Ковалин- ського своєю дивною схожістю за зовнішнім виглядом зі Сково­родою. Це і розповів Ковалинський своєму другові, коли вони зустрілися у 1775 р. З того часу, як свідчить М. Ковалинський, «Сковорода возлюбил его заочно и с того времени начал подпи­сывать на письмах и сочинениях своих имя свое тако: Григорий вар (євр. син) Сава Сковорода, Даниил Мейнгард».

Повідомлення М 2. Дитинство. Роки навчання

Народився Григорій Савич Сковорода 22 листопада (3 грудня за новим стилем) 1722 року в селі Чорнухи (тепер Чорнухинського району) на Полтавщині в бідній козацькій сім'ї.

Про дитячі роки майбутнього письменника і філософа відомо мало. Сковорода зростав серед трудового народу і чудової природи рідного краю. Його дитячу уяву вражали зелені простори і лісова тиша, густо порослі чагарником береги річки Многи, спів птахів, шелестіння трав. Змалку він виявляв нахил до музики і пісні. Від людей праці вчився шанувати труд і трудівника, вихову­вався на народних переказах, думах, піснях, що їх разносили тоді по Україні кобзарі і лірники. Не випадково письменник у своїх філософських творах не раз посилався на враження дитинства.

Де здобув Сковорода початкову освіту — точно невідомо. Оче­видно, за тодішнім звичаєм, батьки віддавали його спочатку в на­уку до дяка, а потім у Чорнухинську церковно-парафіяльну школу, де він швидко виявив здібності до науки, співу і музики.

Після здобуття початкової освіти в рідному селі Сковорода у 1734 році стає студентом Києво-Могилянської академії, де на­вчався з перервами близько десяти років.

Г. С. Сковорода охоче навчався в академії і завдяки своїм здібностям робив великі успіхи в науках. Так, він здобув ґрун­товні знання з мов — грецької, латинської, польської, староєв­рейської, німецької.

У грудні 1741 р. згідно з царським указом Сковороду разом з іншими музично обдарованими студентами взяли до придвор­ної хорової капели цариці Єлизавети, де він близько трьох років був співаком.

У 1744-1745 pp. Сковорода вчиться в класі філософії.

Повідомлення № 3. Останні роки навчання Г. Сковороди

в академії, його подальша діяльність.

У серпні 1745 р. непосидючий Сковорода знову вирушив у світ. Як знавець музики та деяких іноземних мов у складі російської місії, котру очолював генерал Ф. Вишневський, Сковорода побував у Відні, Братиславі та деяких інших містах Угорщини, Австрії, Словаччини, познайомився з їхнім життям, побутом, культурою.

Восени 1750 року Сковорода повернувся на Україну. Тоді ж його призначили на посаду викладача піїтики в Переяславський колегіум, де він одразу виявив себе педагогом-новатором. Йому так полюбилася його робота і учні, що він написав для них спе­ціальний курс під назвою «Разсужденіе о поезій и руководство к искуству оной». Застосовані молодим педагогом нові методи ви­кладання викликали заперечення єпископа Никодима Сребниць- кого, якому підлягав колегіум, «По сему Сковорода выгнан был из училища Переяславскаго не с честію».

Після втрати місця викладача в Переяславському колегіумі Ско­ворода восени 1751 р. повертається до Києва і ще два роки навча­ється в академії, в богословському класі. Він не хотів іти в ченці, збільшувати ряди церковників, до яких завжди мав велику відразу. Тому митець залишає академію, не закінчивши її повного курсу, і в січні 1754 р. стає в с. Ковраї домашнім учителем у поміщика Степана Томари, навчаючи та виховуючи його сина Василя.

У 1755 р. Сковорода повертається до Переяслава і там деякий час живе у свого приятеля. Прожиті на Переяславщині роки (1755-1759) були важливим періодом у діяльності мислителя. Тут він ближче зійшовся з народом, пройнявся його прагнен­нями і помислами.

З 1759 р. Григорій Савич викладав спочатку поетику, а потім етику в Харківському колегіумі, дотримуючись свого новатор­ського способу навчання студентів. І тут церковники та вельможні пани зводили на нього наклепи, доносили єпископові й губерна­тору, звинувачуючи в протиурядовій та антирелігійній діяльності. Через постійні переслідування і гоніння Сковорода змушений був двічі переривати на один рік викладання в Харківській колегії, а з 1769 року більш не займав жодної офіційної посади.

Повідомлення № 4. Мандрівний спосіб життя

Наступні двадцять п'ять років (аж до смерті) Григорій Савич вів мандрівний спосіб життя, яке збагачувало його новими знан­нями про становище трударів, посилювало демократичність сві­тогляду. Особливе значення мали для нього зустрічі й розмови з учасниками гайдамацького руху під керівництвом Ґонти й За­лізняка, перекази про повстання в селі Турбаях та інших місце­востях України.

Не маючи сім'ї, власного пристанища й постійного прибутку, Григорій Савич перебував у самій гущі народу. Він жив то в од­них, то в інших знайомих селян чи дрібних шляхтичів по селах, на пасіках, в лісах, степах. Тут писав він філософські праці та художні твори. Все його майно вміщалося в торбі: найпотрібніші речі, рукописи, книжки, за поясом — сопілка, в руках — посох, на плечах — селянська свита. Він обійшов майже всю Україну, Воронежчину, Курщину, Орловщину, побував під Москвою, в При- азов'ї та інших місцях. Багато разів світські й церковні чинов­ники, знаючи про його високу освіченість і різноманітні таланти, пропонували йому вигідні посади, чини, багатство, але Сковорода завжди відмовлявся.

У середині 1794 року, хворий і знесилений, Григорій Савич прибув у село Пан-Іванівка (тепер Сковородинівка) на Харків­щині. Якось до господаря зібралися гості послухати повчань фі­лософа. Він був веселий, цікаво розповідав про свої пригоди. А потім вийшов. Знайшли його тільки надвечір — на узвишині біля діброви копав глибоку й довгу яму. Закінчивши роботу, він виклав дно ями дубовим листям з рідних Чорнух. Потім він по­вернувся до своєї кімнати, умився, одягнув чисту сорочку, по­клав у голови книжки та рукописи, ліг і вкрився свитиною. Заснувши, він більше не прокинувся. Сталося це 29 жовтня 1794 року. Згідно з його власним заповітом на надмогильному камені висічено: «Мір ловил меня, но не поймал».

Повідомлення № 5. Творча спадщина митця

Твори Сковороди — одна з визначних сторінок в історії укра­їнської літератури XVIII ст. Глибоко ліричні, сповнені філософ­ських роздумів, вони служили інтересам трудового народу.

Перебуваючи на Херсонщині, Григорій Савич написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень», учителюючи в Харкові, латинськими і українським віршами написав «Байки Езопові» (1760)

У 1766 р. філософ написав «Вхідні двері до християнської до­брочинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Роз­мова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».

Упродовж 1769-1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що бла­женним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Роз­мова, звана алфавіт, чи Буквар світу».

Збірник «Байки харківські» — перші 15 з них написані в 60-х роках, решта — в 1774 р.

У 1775-1776 pp. були написані твори «Книжечка, названа Silenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська» («Ізраїльський зміст») та «Книжечка про читання Святого Письма, названа Дру­жина Лотова.

Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Про Біса з Варсавою» були на писані в 1783­1784 pp.

У 1785 p. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

У 1787 р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайво­ронка», а в 1791 р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».

Повідомлення № 6. Г. Сковорода — просвітитель

Григорій Савич замислювався над тим, як допомогти своєму народові. Тому він вирішує здійснювати просвітницьку діяльність серед народу: в дохідливій формі пояснював людям різні явища життя суспільства і природи, викладав свої філософські та педа­гогічні ідеї; у вільний час учив грамоти селянських дітей.

Філософ-просвітитель твердив, що навчання допоможе швидше й точніше виявити природні задатки кожної людини, сприятиме успішному оволодінню знаннями й уміннями, необхідними для продуктивної праці, корисної собі й суспільству.

У педагогічних поглядах Г. Сковороди було багато спільного з тими, які висловлювали інші просвітителі.

Повідомлення № 7. Григорій Савич — філософ

Як і всім просвітителям, філософії Сковороди був властивий пантеїзм (вчення, що ототожнює Бога і природу, тобто ствер­джує, що світ є двоєдиним — органічним злиттям Духа і мате­рії). Основним предметом філософії, твердив Сковорода, є лю­дина, її внутрішній світ і діяльність, інтереси й прагнення, здо­ров'я і щастя.

Ідею «пізнай себе самого», висунуту давньогрецькими філо­софами (Сократом, Платоном та ін.) ще за п'ятсот років до на­шої ери, Сковорода підніс і розвинув далі. Пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити здібності, закладені в неї самою природою, усвідомити свої фізичні й розумові можливості та особ­ливості характеру. Це дасть змогу обрати відповідний рід трудо­вої діяльності — «сродну працю». Трудитися слід для того, щоб забезпечити свої духовні й тілесні потреби і приносити користь суспільству. Сам процес виконання «сродної праці» та усвідом­лення того, що результати її високоякісні, корисні суспільству й собі, роблять людину щасливою.

Г.Сковорода був співцем праці. Він бачив у ній основу і смисл життя. «Жизнь и дело есть одно и то же»,— твердив він.

Свої філософські твори Г. Сковорода писав так, щоб вони були зрозумілі не тільки освіченим людям, а й неосвіченим — будили їхню свідомість, учили думати, змушували замислюватися над різними явищами життя.

Вважаючи, що пробудження народу відбудеться поступово — в міру підвищення рівня освіти й моральної досконалості, Г. Ско­ворода не дає відповіді на запитання про те, хто керуватиме но­вим суспільством, якою може бути «його структура».

Завдання

За допомогою прийому «Доміно» скласти ряд, який визна­чив би сутність Г. Сковороди, хто він є. (Г. Сковорода — філо­соф — просвітитель — поет — педагог — науковець — перекла­дач — музикант — естет).

Г. Сковорода. Збірка «Басни харьковскія»

4.1. Загальна характеристика збірки.

Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова, Г. Сковорода написав знамениту збірку байок «Басни харьковскія». Перша половина її (15 байок), очевидно, створена у 1769 p., бо сам автор повідомляє, що «полтора десятка басен» він написав «в седьмом десятке нынешняго века, отстав от учи­тельской должности». Друга половина збірки написана 1774 р. в селі Бабаях, і тоді ж Г. Скворода надіслав увесь збірник з ЗО ба­йок до свого приятеля П. Ф. Пайкова з листом-посвятою, в якому висловив свої погляди на жанр байки.

У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок Антонія Радивиловського, байок з риторик і по­етик, а з іншого — виступав як новатор, що розширює ідейно- тематичні обрії байки, виводить її на шлях самостійного роз­витку.

Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку, що в собі ховає силу». Ця розумна штука «сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина... картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна». Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди.

Ідейно-тематична спрямованість байок шкільного репертуару була досить обмеженою потребами практичної моралі. Як і його попередники на ниві байкарства, Г. Сковорода підносить у бай­ках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості — ро­зум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визнача­ють учинки кожної людини.

Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та сластолюбства, нестрим­ного прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість ба­гатства. Серед байок є також такі, які спрямовані проти ненасит­ного и зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами.

Отже, філософ-байкар вважав, що відтворення істини є ха­рактерною рисою байки: «Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смешной своїй шелухе не заключает зерно ис­тины, похожа на орех свищ».

Ознаки байок Г. Сковороди:

писані прозою;

здебільшого побудовані на діалогах і контрастах;

розмова дійових осіб часто носить полемічний характер;

містить дві частини: фабулу (коротка розповідь, діють пере­важно алегоричні уособлення — звірі, птахи, комахи, явища природи, предмети, іноді люди) і сентенції;

стислість і динамічність;

сатирична спрямованість;

наявність моралі («сили») — народна приказка, прислів'я, стисла або влучна мораль.

Ідейно-художній аналіз програмових байок.

4.3.1. «Бджола та Шершень».

Виразне читання у ролях.

Тема: розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу Бджоли і Шершня.

Ідея: возвеличення праці, яка є смислом щасливого життя; засудження ліні, ледарства, крадіжки.

Основна думка:

а)  Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чу­жого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і т. ін.;

б)  Бджола — це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться;

в)  «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила не­важким, а важке непотрібним».

Жанр: літературна байка.

Особливість байки.

Сюжет цієї байки був поширений у творчості російських бай­карів XVIII ст. (наприклад, байка Сумарокова «Жуки и Пчелы». Написана в дусі ідей прогресивного просвітительства кінця XVIII ст., вона досить повно виражає погляди Сковороди на жит­тєву необхідність трудитися за природним нахилом.

Композиція.

Твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної («сили»). Сюжетна частина побудована у формі діалогу між Шерш­нем, який сміється над працелюбністю Бджоли і над бджолою, яка отримує від праці задоволення. Друга частина («сила») міс­тить тлумачення прихованого змісту першої.

Зміст твору.

Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь, а тобі часто і шкодять, приносячи замість на­городи смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі».

Називаючи дурнем «пана радника», Бджола засуджує тих, хто «крадіжкою добуває» мед. Для неї праця найсолодша річ: «нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо».

Мораль байки проста: праця повинна стати для людини при­родною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.

«Сила» у байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фа­була. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фак­тами з життя, посиланнями на Цицерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі «сту­дента» не важко впізнати самого Сковороду. «Немає більшої ра­дості, аніж жити за покликанням»,— проголошує він.

На підтвердження своєї думки Григорій Савич наводить ці­лий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої ра­дості, як жити за натурою.

Проблематики байки: людина і суспільство; смисл життя кожного; людське покликання; праця і безділля.

Філософська мудрість у творі.

«Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла».

«І немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

«Душа, володарка людини, втішається природженим ділом».

«Веселість серця — життя для людини».

Мова байки.

Мова твору близька до народної, але якщо у вуста Шершня вкладено більше лайливої лексики, то Бджола говорить афорис­тично й красиво.

Обговорення ідейного змісту твору. Бесіда за питан­нями:

Чому Шершень, принижуючи гідність Бджоли, називає її дур­ною? («Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед»)

Що мав на увазі Шершень, звертаючись до Бджоли: «Видно, що ви без пуття закохані в мед»?

У чому вбачає своє призначення Бджола? Чим зумовлено те, що праця для неї — насолода? («...Більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити... для нас найлю­тіша мука»)

Якої думки щодо праці дотримується Шершень? Чому він не розуміє Бджолу?

Що є мукою для героїні?

Кого намагався засудити Г. Сковорода на прикладі Шершня?

Чому Бджола — символ мудрої людини?

Які життєві приклади наводить байкар у висновку («силі») твору? Про що вони свідчать?

Чим пояснити те, що людина без діла — карається і страж­дає?

Що мав на увазі Епікур, зазначаючи про необхідність жити за натурою?

Коли праця для людини є насолодою і задоволенням?

4.3.2. «Собака і Вовк».

Виразне читання твору в ролях.

Тема: розповідь про велике прагнення Вовка стати дру­гом для собак.

Ідея: возвеличення дружби — великої цінності у стосун­ках людей.

Основна думка: «І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних

душ, що у двох чи трьох тілах живуть,— ось де справжня лю­бов і єдність...».

Жанр: літературна байка.

Композиція.

Експозиція: «У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси...».

Зав'язка: «Вовк... став набиватися до них (собак) у друзі». Кульмінація: «В одному лише не криюся, що маю хвіст ли­сячий, а погляд вовчий».

Розв'язка: «Голосом і волосом ти (Вовк) справді на нас (собак) схожий, але серце твоє далеко стоїть».

Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями:

Що таке дружба? Від чого вона залежить, чим вимірю­ється?

Чи завжди дружба є щирою і відвертою? Відповідь обґрун­туйте, наводячи приклад.

Які прислів'я та приказки про дружбу ви знаєте? (Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити? Я з тобою, як риба з водою. Ані лопата, ані мотика їх не розлучать. Для милого друга і вола з плуга. Друзі пізнаються в біді.

У друга вода солодша, ніж у ворога мед. Вірний приятель — то найбільший скарб.

Дружба та братство дорожче від багатства)

Чому Вовк вирішив подружитися із собаками? («Вони про­славились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від за­здрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі»)

Яким чином хижак намагався довести свою цінність до Лев- кона та Фірідама? («Прошу мене любити та жалувати, па­нове мої... Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені бути третім вашим товаришем. Вважатиму це собі за велику честь»)

Чим славився Вовк? («...Понарозказував їм про славних і ба­гатих предків своїх, про модні науки, в яких стараннями батьків був вихований»)

Про які свої кращі гідності зазначив хижак, набиваючись до них у друзі? («Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама»)

У чому, на думку Вовка, полягала різниця між ним і тими, з ким він намагався подружитися? («...Маю хвіст лисячий, а погляд вовчий»)

Як зрозуміти те, що пастух, за словами собак, є для них тре­тім другом?

Чим Вовк, на думку Левкона та Фірідама, від них відрізнявся? («Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть... ви з овець шкуру здираєте і їсте їх замість хліба»)

За що собаки дорікали хижакові? («Найбільше ж не подоба­ється нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік»)

Що для письменника є справжньою любов'ю і єдністю?

Чим вразила вас ця байка?

Поясніть, що означає фраза «погляд вовчий»? Наведіть при­клад з іншого художнього твору або з життя.

У чому полягає алегоричний зміст байки?

Вмотивуйте, чи хотіли б ви мати таких друзів, як Вовк? 4.3.2.8. Мікрофон. «Якого б ви хотіли мати друга, подругу? Охарактеризуйте поняття «дружба». Відповідь оформіть за до­помогою «Доміно». (Дружба — взаєморозуміння — чуйність — злагода — щирість — відвертість...)

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування Бджола та Шершень»

Шершень дорікав Бджолі за те, що вона:

а) хитра і підступна; б) надто серйозна і ретельна; в) дурна і безглузда; г) ледача і неповоротка.

Що, на думку Шершня, люди завдають Бджолі?

а) Збитків; б) шкоди; в) зайвих клопотів; г) болі і страждань.

Бджола, звертаючись до Шершня, назвала його паном: а) розумником; б) обліковцем; в) писарем; г) радником.

Тварина, яка полюбляє їсти мед:

а) вовк; б) заєць; в) ведмідь; г) кабан.

Що є мукою для Бджоли?

а) Рано підводитися; б) сидіти без діла; в) працювати щодоби; г) охороняти медові сховища.

Бджола — це образ людей, які:

а)  живуть крадіжкою чужого;

б)  бачать смисл свого життя у праці;

в)  розповсюджують науку в суспільстві;

г)  багато говорять, а потім сумлінно працюють.

Бджола — це символ:

а) кохання; б) добра і радості; в) мудрості; г) миру і злагоди.

Кому належить питання, зазначене у творі: «Нащо учитися, коли не матимеш достатку»?

а) Бджолі; б) науковцю; в) людині-практику; г) Шершню.

У біблійній «Книзі мудрості Ісуса сина Сіраха» зазнача­лося:

а)  «Праця — символ добра»;

б)  «Люби ближнього і тебе будуть любити»;

в)  «Веселість серця — життя для людини»;

г)  «Життя прожити — не поле перейти».

Хорт тоді веселий, коли:

а) ситий; б) полює; в) гарно виспиться і відпочине; г) відчує до себе увагу і повагу.

Найбільша радість, на думку Г. Сковороди, коли людина: а) живе за покликанням; б) має багато друзів;

в) відчуває свою необхідність у суспільстві; г) створила сім'ю.

Володаркою людини є її:

а) пам'ять; б) душа; в) розум; г) свідомість. «Собака і Вовк»

Левкон та Фірідам, два пси, жили:

а) як кіт із собакою; б) у великій дружбі;

в)  намагаючись поступитися один одному;

г)  у господаря крамниці.

Вовк хотів псів:

а) обдурити; б) подратувати; в) перевірити на міцність; г) образити.

Хижак, звертаючись до собак, назвав їх:

а) шановним товариством; б) сумлінними працівниками; в) панами; г) розумниками.

Для Вовка, на його думку, бути третім у собачому товари­стві — це:

а) насолода; б) радість; в) основна мета; г) щастя в житті.

Про що «третій товариш» розповів псам.

а)  свої досягнення у спритності і розумі;

б)  власне важке життя у лісі; в) модні науки; г) цікаві пригоди під час подорожі.

Велика честь для Вовка:

а)  бути обізнаним і шанованим;

б)  мати таких друзів, як пси;

в)  коли люди не будуть його лякати;

г)  допомагати всім, хто цього потребує.

Чесноти, за які Вовк хотів отримати велику оцінку і любов від Левкона і Фірідама:

а) спритність і доброта; б) кмітливість і винахідливість;

в)  голос і волос; г) тулуб і шкіра.

Хижак виявив свою несхожість із собаками у: а) поглядах; б) поведінці; в) розумі;

г)  ставленні до оточуючих.

Третім другом пси вважали для себе:

а) совість; б) Тітира; в) ягня; г) щирість.

Тітир у байці — це...

а) бурлака; б) селянин-заробітчанин; в) пастух; г) пан.

Господар собак не починає жодної справи без:

а) Левкона; б) своєї дружини; в) сусіда; г) Фірідама.

Що найбільше не сподобалося псам у вовкові? Його: а) погляд; б) душа; в) голос; г) манера поведінки. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється

0,5 бала.

2. Робота на картках Картка № 1

Що, на ваш погляд, сприяло дружнім стосункам псів Тітира («Собака і Вовк»)? Наведіть переконливі аргументи.

Дослідіть, чому Шершень не розуміє Бджолу («Бджола і Шер­шень»), смислом життя якої є праця заради інших. Свої спо­стереження узагальніть.

Необхідно жити за натурою,— так вважав:

а) Г. Сковорода; б) М. Костюк; в) М. Цицерон; г) Епікур. Картка № 2

Прокоментуйте думку Сіраха: «Веселість серця — життя для людини». Відповідь узагальніть.

Як ви вважаєте, чи здогадалися собаки про наміри Вовка, який так хотів стати їх другом («Собака і Вовк»)? Відповідь обґрунтуйте.

3. У байці Г. Сковороди «Собака і Вовк» возвеличується: а) любов; б) здатність на самопожертву; в) дружба; г) розум і кмітливість. Картка № З

Висловіть власні припущення щодо того, яким вбачають для себе щастя герої твору Г. Сковороди «Собака і Вовк». Свої міркування вмотивуйте, посилаючись на зміст байки.

Як на вашу думку, що означає жити за натурою? Наведіть пе­реконливі аргументи на прикладі байки Г. Сковороди «Бджола та Шершень».

Чим прославились пси Тітира («Собака і Вовк») і серед диких і серед домашніх тварин?

а) Дружбою; б) хитрістю; в) чемністю; г) жорстокістю.

VII. Підсумок уроку

Рефлексія

Створіть асоціативні ряди до понять «мораль», «Сродна праця», «просвітництво» (на вибір).

Слово вчителя

Байки Г. Сковороди, безперечно, явище оригінальне і своє­рідне в українському письменстві. Вони не тільки завершували давній період у розвитку жанру байки, але й були кроком упе­ред. У чому ж полягає цей крок? І в тому, що харківськими бай­ками зобов'язане оригінальне сюжетотворення байок на Україні, і в тому, що байкар вивів цей жанр на шлях самостійного роз­витку, виділивши її зі складу риторичних творів. Це було яви­щем прогресивним і відбивало потреби розвитку нових жанрів. Харківські байки становили крок уперед на шляху ствердження і розвитку жанру, несли в собі елементи нового, які могли бути підхоплені наступними байкарями. Одночасно вони відбивали суперечності розвитку Г. Сковороди — письменника і філософа: у 60-х pp. він задумав і написав байки як цикл самостійних тво­рів, а байки 70-х pp. утрачають самостійне значення і перетво­рюються на додатки моралі, яка фактично стає головною части­ною твору.

Байкарська спадщина митця, в якій знайшли яскравий ху­дожній вияв основні риси його світогляду, філософські й есте­тичні принципи, загалом має виразне демократичне спрямування і є однією з важливих сторінок як творчості письменника, так і української літератури минулих віків.

Оголошення результатів

навчальної діяльності школярів

Домашнє завдання

Скласти власну байку (за бажанням), підготуватися до ідейно- художнього аналізу творів Г. Сковороди «Всякому місту — зви­чай і права», «De libertate».