Усний твір-роздум дискусійного характеру

 

 

52. Прочитати текст, дати відповіді на запитання: які бувають суперечки? У чому полягає різниця між дискусією й полемікою? До якого типу мовлення слід віднести поданий текст? Визначити його стиль.

 

                Замислімось, що таке суперечка і з якими її видами нам доводиться мати справу.

                У тлумачному словнику зафіксоване таке значення цього слова: «Суперечка – словесне змагання між двома або кількома особами, які не погоджуються в якомусь питанні». У науковій літературі це слово означає процес обміну протилежними думками.

                У нашій мові існують такі слова, як диспут, дебати, дискусія, полеміка. Подекуди вони вживаються як синоніми. Проте  насправді ці слова позначають різні види суперечки.

                Словодиспут колись означало публічний захист наукового твору, написаного для здобуття наукового ступеня. Нині в цьому значенні слово не вживається. Диспутом називають публічну суперечку на наукову або суспільну тему.

                Словодебати означає обмін думками з приводу якихось питань. Так здебільшого називають суперечку, яка виникла під час обговорення доповіді, повідомлення на зборах, засіданнях, конференціях.

                Дискусією називають публічну суперечку, метою якої є з’ясування й протиставлення різних точок зору на спірне питання, пошук та вияв істини. Дискусія є ефективним способом переконання, адже її учасники самі доходять до того чи іншого висновку.

                Інший характер має полеміка. Це не просто суперечка, це протистояння, протиборство сторін, думок та ідей. Полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з приводу того чи іншого питання, публічну суперечку з метою відстояти власну точку зору й спростовувати думку супротивника.

                Якщо учасники дискусії прагнуть прийти до єдиної думки, знайти спільне вирішення, то мета полеміки інша - отримати перемогу, ствердити власну позицію.

     За Л. Павловою

 

53.  До поданих іншомовних слів дібрати українські відповідники, за  потреби скориставшись словником. Утворені пари слів записати.

 

                                                                                                                                                                                                                            Дискутувати, полеміст, опонент, аргумент, позиція.

 

Для довідок

Обговорювати, сперечатися; учасник полеміки, суперечки; особа, що заперечує комусь у публічній бесіді, супротивник; доказ; точка зору.

                              

               

Дискусію може викликати розбіжність поглядів питання. Як засіб підготовки до участі в дискусіях можна розглядати  твір-роздум дискусійного характеру.      В основу роздумів автора такого твору має бути покладене питання, яке між різними людьми викликає незгоду.      У творі-роздумі дискусійного характеру бажано навести дві-три протилежні точки зору на обговорюване питання. Власну позицію автор твору повинен якнайчіткіше обґрунтувати, тобто вдатися до аргументів, проілюструвати їх прикладами.              Твір-роздум дискусійного характеру компонується за такою  схемою:      І. ЗАЧИН (підведення до обговорення: що спонукало автора взяти участь у  дискусії, можливо, він став свідком якоїсь події, з  кимось познайомився, щось   прочитав…)      ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА. ТЕЗА, яку обстоюватиме або      спростовуватиме автор твору. 1.        ------------; 2.        ------------; 3.        ------------ і так далі. ІІІ. ВИСНОВКИ      Переказуючи чужі погляди на питання, висловлюючи власну точку зору, автор твору повинен обов’язково вдаватися до аргументації.

 

 

54. Прочитати написані семикласниками твори-роздуми. Що дає підстави вважати їх творами дискусійного характеру? В кожному з творів визначити тезу, вказати аргументи. В кожному з творів вказати зачин та кінцівку (висновки). З’ясувати стиль творів. Який з них є, на вашу думку, переконливішим і чому?

 

ЧИ ПОТРІБНЕ НАМ УКРАЇНОЗНАВСТВО

 

                Коли ми навчалися в початкових класах, були в нас такі собі уроки народознавства. Тут було все ясно: рушники, криниці, полив’яні миски й вишивані сорочки. Тобто етнографія – вивчення побуту й культури народу. Святе діло.

                У середніх та старших класах замість уроків народознавства з’явилися уроки українознавства. На них ми одержуємо інформацію з історії та географії України, щось вивчаємо про фольклор, звичаї тощо.

                Чи ж потрібні сучасним школярам такі уроки? Звичайно, ні! Адже про природу, кліматичні умови чи корисні копалини України йдеться на уроках географії, історію України ми вивчаємо на уроках історії України. Народні пісні, думи, прислів’я й загадки вивчали й ще вивчатимем на уроках літератури.

                Що ж до вивчення народних свят чи обрядів, то навіщо вони, скажімо, мені? Нащо оті білявенькі хатинки, вишневенькі садочки, калини-малини, верби й тополі?

                Нащо мені наприкінці ХХ сторіччя, у добу космічних надшвидкостей, воли круторогі? Чому я, майбутній астронавт чи електронщик (а зовсім не чумак чи пасічник), повинен гаяти дорогоцінний час на увесь цей ветхий непотріб? Чи ж не краще зайву годину витратити на вивчення  іноземної мови, економіки чи інформатики? Або ще чогось, у сьогоднішньому житті вкрай необхідного?

                І ще одне. До чого привчають, на що надихають усі оті веснянки, русалки у віночках, подоляночки в стрічечках? Привчають до мрійливості, сльозливості, сопливості. Сучасній людині такі риси протипоказані. Життя нині вимагає іншого: незворушності, самовпевненості, жорстокості.

                Усе те українознавство, усі ті козаки з шаблями, вінки з плахтами, вітряки з галушками – данина моді. Усе це (вірніше, захоплення цим) зникне й забудеться. Потрібно навчатися того, що справді згодиться в житті.

 

 

ЧИ ПОТРІБНЕ НАМ УКРАЇНОЗНАВСТВО

 

                Як часто доводиться чути від однокласників таке: «Навіщо нам уроки українознавства? Нащо розповіді про далеке минуле, про прадавні традиції та забуті обряди? Ми ж такі сучасні, такі ерудовані й заклопотані! І вступаючи до вузу, доведеться складати не колядки й щедрівки, а математику й іноземну мову…»

                То чи ж повинен сучасний школяр вивчати українознавство? На мою думку, повинен.

                Адже українознавство – це зовсім не шароварщина, не вареники в макітрі й не гопак на самодіяльній сцені. Це система знань про наш народ, це пізнання історії й культури наших предків та сучасників, це усвідомлення єдності з попередніми поколіннями українців, їхнім духовним світом. Українознавство – це поєднання знань історії України, українського фольклору, літератури, мистецтва.

                Зневажаючи свій народ і знання про свій народ, нехтуючи його традиціями, неможливо відчути себе українцем. Створити справді горду й незалежну державу, заслужити повагу в світі зможуть лише ті її громадяни, кожен з яких відчуватиме  в собі дійсно українську душу.

 

 

55. На одну з поданих тем усно скласти твір-роздум дискусійного характеру в публіцистичному стилі (тезою буде ствердна чи заперечна відповідь на сформульоване в темі питання). Використати поданий до вибраної теми матеріал.

 

 

 

ДО ТЕМИ 1

Джентльменство – стиль життя та правила поведінки. Первісно термін «джентльмен» означав людину шляхетного походження, яка належала до привілейованого стану суспільства і не працювала фізично.

У переносному значенні слово «джентльмен» використовується нині на позначення певної суми позитивних рис. До чеснот джентльменства належить ввічливість, підкреслена люб’язність, чесніть, винятково поважливе ставлення до жінок.

 

 

ДО ТЕМИ 2

                Дисципліна – певний порядок поведінки людей, що забезпечує погодженість дій у колективі, обов’язкове засвоєння та виконання людьми встановлених правил. Засобами підтримання дисципліни є звичаї, традиції, норми, суспільні звички, смаки, авторитет певної організації чи керівника.

                Починаючи з 30-х років суть «соціалістичної» дисципліни в СРСР було деформовано, запанували насильницькі форми підтримання дисципліни, які доповнювались навмисне й постійно  підтримуваним страхом. Залишки такої «авторитарної» дисципліни зберігаються в деяких школах.

                Як стверджує історичний досвід, повнокровний та ефективний розвиток суспільства можливий лише за умови, що дисципліну буде засновано на свідомості, самостійності та творчості окремих особистостей та певних груп людей.

 

 

                ДО ТЕМИ 3

                Терпимість – якість, що характеризується намаганням досягти взаємного розуміння, переконань, віросповідань, звичок, поведінки людей. Узгодження різних інтересів та поглядів за умови терпимості здійснюється без застосування тиску, методами роз’яснення та переконання. У наш час взаємна терпимість між різними політичними системами, культурами, світоглядами, а також окремими особистостями є необхідною умовою виживання людства.

 

 

56. Яке з поданих висловлювань сприймається сьогодні як дискусійне? Чи завжди воно так сприймалось? З чим пов’язане різне сприйняття одних і тих тверджень людьми різних поколінь та різних історичних епох? Узявши одне з висловлювань за тему твору дискусійного характеру, скласти й записати план такого твору. Усно скласти твір за планом (публіцистичному стилі).

 

Життя без волі – ніщо.

Античний вислів

 

                                               Без труда нема плода.

                                                                                                              Народне прислів’я

                                              

Потрібно учиться -  завжди пригодиться.

                                                                                                              Народне прислів’я