ТЕКСТИ РОЗПОВІДНОГО ХАРАКТЕРУ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ Й КУЛЬТУРИ ДЛЯ УСНОГО ВИБІРКОВОГО ПЕРЕКАЗУ

1. Скіфська пектораль

Скіфи! Одне це слово від VІІ ст. до н.е. аж до ІІІ ст. н.е. наводило жах на племена і народи Східної Європи та Близького Сходу. Це був своєрідний "караючий меч” для тодішнього світу. Водночас це був мудрий, працьовитий, лицарський народ, що прийшов у Північне Причорномор’я з неозорих просторів Азії. Скіфи мали  високий художній смак.

Оскільки скіфи були кочівниками, вони не створювали ні скульптури, ні мозаїки. Їх способові життя  найкраще відповідало мистецтво мініатюри – прикрашування зброї, домашнього начиння й особливо культових предметів, якими вони щедро обкладали покійників.

Перш ніж поховати свого царя у спеціально відведеному для цього місці – у Придніпров’ї, на рівні дніпрових порогів – скіфи здійснювали над його забальзамованим тілом обряд пам’яті. Тіло ховали в просторій гробниці  разом із дружиною, слугами, кіньми. Біля царя клали золоті чаші й інші коштовні речі. Над гробницями насипалися величезні кургани.

У степах Південної України таких курганів виросло чимало.  Згадку про них знаходимо  у найвидатніших творах українського фольклору: думах, піснях. Археологічні розкопки  могил-курганів розпочалися з середини ХVІІІ ст.

У скіфських похованнях знайшли безліч предметів, які склали літопис  культури й мистецтва Скіфії. Один з таких предметів, можливо, найпромовистіший, вдалося  віднайти  експедиції Інституту археології АН України  1971 року.

Досліджуючи царське поховання під Товстою Могилою у Дніпропетровській області знайшли  велику нагрудну прикрасу – золоту пектораль, що важила 1150 грамів і сягала 30,6 сантиметрів в діаметрі.

Пектораль виготовлена із золота високої 958-ї проби, має чистий сонячний колір. Вона складається з трьох ріжкоподібних ярусів, з’єднаних між собою  скрученими "ланцюжками” золотих порожнистих трубочок. 

У верхньому ярусі пекторалі зображено побутову сценку. Двоє чоловіків чи то дошивають, чи то латають одежину на зразок короткого кожушка. Праворуч від них – кобила з лошам, корова з телям, вівця, коза з козеням, птах, що злітає. Ліворуч – ті ж самі тварини з малятами, але в дещо інших позах.

Другий, середній ярус є смужкою  рослинного орнаменту. Він складається з чітко окреслених  листочків, квітів. Орнамент  укріплений на плоскій платівці.

У третьому, нижньому ярусі відтворено жорстоку боротьбу між хижаками і травоїдними тваринами. У центрі зображено кровожерних грифонів, які напали на коня. Лев і леопард напали на дикого кабана (праворуч) та на оленя (ліворуч), пси женуться за зайцем.

Як же узгодити мир і лад, відтворений  у верхньому ярусі, розквіт природи у ярусі середньому із жорстокими сценами нищення сильними слабших у ярусі нижньому?

Основна тема пекторалі – тема нового року, який у скіфів розпочинався навесні. Таким чином, двоє  зображених у верхньому скіфів лаштують не звичайну кожушину, а ритуальний одяг для новорічної церемонії. Навколо них – домашні домашні тварини з  малятами, адже  худоба дає приплід саме навесні.  Весну символізують квіти й листочки, зображені в середньому ярусі.

Як же пов’язані з приходом нового року зображені в нижньому ярусі хижаки? За уявленнями скіфів, оновлення й очищення природи весною пов’язане із винищенням у природі старих  і кволих тварин.

Отже, між трьома ярусами пекторалі існує  тісний змістовий зв’язок.

Скіфська пектораль зберігається в Київському музеї історичних коштовностей України. (За Д.Степовиком; 470 сл.)

·                  Пояснити лексичне значення слів мініатюра (твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що відзначається тонкою технікою виконання), експедиція, археологія (галузь історичної науки, що вивчає історичне минуле людського суспільства на основі  речових пам’яток), ярус,  орнамент (візерунок, побудований на ритмічному чергуванні й поєднанні геометричних елементів або стилізованих  рослинних чи тваринних мотивів), грифон (в античній міфології фантастична істота – крилатий лев з орлиною головою),  ритуал (сукупність обрядів),  церемонія (урочистий офіційний акт за встановленим порядком).

·                  Скласти план вибіркового переказу: опису пекторалі (орієнтовний: 1. Вага і розмір пекторалі. 2. З  чого виготовлено прикрасу, її колір. 3. Три ріжкоподібні яруси, з’єднані "ланцюжком” із золотих порожнистих трубочок.  4. Побутова сценка й домашні тварини, зображені на першому ярусі пекторалі. 2. Рослинний орнамент на другому ярусі. 3. Сцени знищення травоїдних хижаками на третьому ярусі. 4. Як пояснити зображене на прикрасі).

·                  На дошці записати: 1150 грамів; 30,6 сантиметрів в діаметрі; золота високої 958-ї проби; кровожерні грифони, тісний змістовий зв’язок.

·                  Усно переказати опис пам’ятки – скіфської пекторалі.

2. Козацький прапор

Військові прапори  належать до своєрідної ділянки українського мистецтва. Виконували їх нерідко серійно. З одного боку прапора наносилися певні традиційні  рисунки: сонце, півмісяць, зірки. З другого – зображувалися   цілком оригінальні  елементи, а часом навіть композиції, подібні до картин.  З відомих нам чотирнадцяти прапорів Запорізької Січі, виготовлених між 1769-1774 рр., немає й двох між собою тотожних.

На деяких прапорах  втілено ідею небесної допомоги запорізькому воїнству, як, скажімо,  на   великому запорізькому  прапорі,  що датується 60-ми або 70-ми роками ХVІІІ ст.

Прапор виконано з червоного шовку. Всі зображення нанесено олійними фарбами.

У верхньому правому куті -  зображення Божого Сина, у лівому – лик  патрона Запоріжжя Архангела Михаїла.

Посередині намальовано озброєну гарматами двоповерхову галеру. На  ній – близько двох десятків запорожців.  Усі козаки схвильовані якоюсь надзвичайною подією.  Про це свідчать їхні пози, підняті вгору обличчя,  чудово передані художником жваві жести. У запорожців вусаті обличчя, голені голови з оселедцями. Вбрані козаки у військовий запорізький одяг. Дві постаті переднього плану в багатих квітчастих жупанах підкреслені композиційно. Мабуть, це – старшини.

Психологічне напруження  підкреслене зіставленням  яскравих кольорів. Брунатна галера має яскраво-рожеву корму. Різко виділяється біля щогли постать старшини в блакитному жупані.  Плями малинового, білого, синього, жовто-зеленого одягу козаків передають настрій тривоги, неспокою.

В основі зображеного на прапорі  лежить легенда про небесну допомогу козацькому війську. І, хоч Богородицю на прапорі не  намальовано, за своїм  змістом картина перегукується  з  поширеними й улюбленими в Україні ХVІІІ століття іконами Покрови.

На українських іконах, створених на сюжет Покрови, як правило, зображено Богородицю, яка своїм омофором покриває  гетьмана, козацьку старшину, усе запорізьке товариство.

Християнське свято Покрови встановлене  на честь Божої Матері.  Легенда розповідає, що трапилось це у Х ст. На Константинополь напали вороги, місту загрожувало зруйнування. Зібравшись у церкві, мешканці міста молилися про врятування. Серед молільників був юродивий Андрій. Саме йому судилося побачити Богоматір, яка, йдучи повітрям, зняла з голови покров-омофор і розпростерла його над людськими головами, захищаючи молільників. Цієї миті вороги зняли облогу міста.

Християнське свято Покрови відзначається 14 жовтня. Це було головне свято запорізьких козаків. Богоматір вони вважали своєю заступницею  у далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої морської  стихії, ні злих ворожих сил. Свою відмову від шлюбу запорожці  порівнювали з високим божим призначенням Пріснодіви. Її зображення було на  козацьких хрестах.  Священною для кожного козацького лицаря  на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали  на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

Запорожці високо шанували  військові прапори, що належали до клейнодів.  В уявленні низового товариства  вони були нерозривно пов’язані з усім козацьким життям. Прапори є пам’ятками давнього українського мистецтва. (За П.Жолтовським та В.Супруненком; 416 сл.)

·                  Пояснити лексичне значення слів омофор (довга широка оздоблена зображенням хрестів смуга тканини), Пріснодіва ( вічно непорочна Діва), клейнод (знак влади), патрон (тут: захисник, заступник), галера, корма, юродивий (у релігійних людей – жебрак, божевільний, що має дар віщуна).

·                  Дібрати синоніми до слів   традиційний,  оригінальний, тотожний.

·                  Скласти план опису козацького прапора (орієнтовний:  І. Прапор виконано з червоного шовку. ІІ. Зображення олійними фарбами. ІІІ. Що намальовано на прапорі. 1. У верхньому правому куті – лик Христа. 2. У лівому куті – зображення Архангела Михаїла. 3. Посередині – двоповерхова галера. 4. Близько двох десятків схвильованих козаків. 5. Композиційно підкреслені дві постаті. 6. Яскраві кольори передають психологічне напруження.)

·                  На дошці  записати: патрон Запоріжжя Архангел Михаїл, низове товариство. 

·                  Усно переказати опис пам’ятки – козацького прапора.