Книжка в  житті людей. Як писалися книги вкиївськійрусі

Мета:    визначити роль письменницької діяльності у створенні книжок, з'ясувати значення книжки в житті людини; прослідкувати історію написання книжок у Київській Русі; розвивати культуру зв'язного мовлення, увагу, спостережливість, навички виразно читати й сприймати тексти художньої літератури, читацькі смаки; виховувати поважне ставлення до творців книг, писемного слова; прищеплювати почуття любові до художньої літератури. тип уроку: комбінований.

Обладнання: виставка книжок художньої, навчальної, довідкової літератури; портретна галерея українських письменників, творчість яких вивчатиметься в 6-му класі; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I.         Організаційний момент

II.       Актуалізація опорних знань

Бесіди за питаннями:

?                   Хто є авторами художніх творів?

?                   Яких письменників ви знаєте?

?                   Як ви думаєте, чи легко бути письменником?

?                   Чи можна вважати творців усної народної творчості письменника­ми?

?                   Власні міркування обґрунтуйте.

?                   Як ми повинні ставитися до книги?

?                  Прокоментуйте вислів: «Сонце освітлює людині шлях, книжка дає їй крила».

III.      Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

IV.      Сприйняття та засвоєння

учнями навчального матеріалу

Книга вчить, як на світі жить.

Народне прислів'я

Життя без книги — хата без вікна.

Тюрма глуха і темна, мов труна.

Крізь вікна книг свободи світло ллється, Майбутнього видніє далина.

Д. Павличко

Книги — морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить.

І. Франко

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми продовжуємо подорож, яку було розпочато ще в 5-му кла­сі. Любі діти, чи вона вам сподобалася? Сподіваюсь, так. Скільки фан­тазії, казок, чудес, міфів, легенд, подій історичного минулого вже вам відомо.

Під час мандрівки літературою 6-го класу в нас буде нагода познайо­митися з календарно-обрядовими піснями, піснями літературного по­ходження, творами видатних українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, В. Винниченка, М. Вороного, О. Довженка, Б. Грінченка, С. Руданського, С. Васильченка, Л. Костенко та багатьох інших.

Кожний художній твір нас учить: любити рідний край, природу; по­важати батьків, дорослих; цінувати дружбу, вірність; критично ставитися до людських вад (брехня, ледарство, підступність, хвалькуватість та ін.)

Тож пропоную вам зробити нашу мандрівку цікавою, захоплюючою. Для цього необхідно осмислено читати художні твори,вчитися вислов­лювати власні думки, почуття, спостереження, виявляти активність, ба­жання пізнати нове й цікаве.

Нехай щастить вам, юні мандрівники.

2.                  письменник— особливо обдарована людина,

його праця над художнім твором

Письменник — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літе­ратурна діяльність є професією (Великий тлумачний словник сучасної української мови).

— Чи легко бути письменником? На це запитання відповідають дуже цікаво, бо письменник — це вчитель, актор, мудрець...Він той, хто слу­жить народові.

Письменник — мужня, рішуча людина, яку завжди вирізняє сила волі, цілеспрямованість, наполегливість, бажання перемагати, долаю­чи всілякі перешкоди.

Багато українських письменників було розстріляно або довічно ув'язне­но за правдиве слово, за те, що вони захищали рідний край, культуру, віру, звичаї, обряди, називали Україну рідною матінкою, а себе — її синами.

Читаючи той чи інший твір, ми разом з письменником фантазуємо, подорожуємо в чарівний світ казки, легенди, міфу; знайомимося з ви­датними історичними подіями та особами; вчимося цінувати дружбу, вірність, красу природи, національне мистецтво і культуру.

Тож давайте пишатися нашими митцями, поважати й шанувати їх, вони того варті!

3.                  Книга в житті людини

Хто з вас не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — робітника, інтелігента, бізнесмена — без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато і знає».

Книги розповідають чудову казку, цікаву повість, від якої стає на душі тепло й затишно, з їх сторінок звучать чудові вірші, які ми пам'я­таємо довго, а можливо, все життя.

Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як бо­рються вони за свободу; дізнаємось про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослинний і тваринний світ. З давніх-давен уче­ні, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і намагалися зберегти це для нащадків.

А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди не вміли ще їх робити. «Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, во­яцькі щити, стіни печер. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Піз­ніше люди додумалися писати на глині, але хіба на сторінках-цеглинках багато напишеш? Справжній папір, схожий на той, що на ньому тепер ми пишемо, люди навчилися робити кілька століть тому, відтоді й по­чали в усіх країнах писати на папері.

Книга на Русі завжди була у великій пошані. «Велика користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку, добуваєш до­рогі перли», —пише давньоруський літописець. Тому й зрозуміло, чому в Київській Русі існувало чимало книгозбірень при монастирях і церк­вах, при дворах князів та бояр. Про це переконливо свідчать різні істо­ричні джерела.

Сьогодні ми використовуємо досвід і знання, які залишили для нас у книжках наші пращури.

ЯК НЕ слід читати художню літературу

У житті зустрічається чимало людей, які неправильно читають книж­ки, не осмислюють їх зміст, не задумуються над прочитаним, не роблять з нього певних висновків. Вони буквально «ковтають» одну книжку за одною. Про таких у народі кажуть: «Поганий читач по книзі очи­ма водить,а душа в нього стороною ходить», «Не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать». Інші слідкують лише за сюжетом, не занурюючись у почуття героїв, художні описи. Таке читання прино­сить мало користі.

Отже, ні комп'ютери, ні телевізори не можуть замінити людині щас­ливих годин спілкування з книгою.

4. «Похвала книгам» (фрагмент із «Повісті минулих літ»)

На Русі любили й цінували книгу. Коли ви погортаєте літописи, ру­кописи того часу, ви побачите, з якою любов'ю, терпінням і дбайли­вістю створювалися книги. Кожну книгу писали тоді від руки. Писа­ли повільно, гусячим пером, букви вимальовували красиво, чітко. Таке письмо називалося уставом. Книжник писав не на папері, а на шкі­рі — пергаменті. Перші букви абзацу він виводив червоною фарбою і золотом, звідси й такий вислів: писати з «червоного рядка» («красной строкой»), тобто з нового абзацу. Книги прикрашалися малюнками, мі­ніатюрами, від латинського слова «мініум» — червона фарба. Але міні­атюри були найчастіше багатокольоровими. Дуже витончено оформ­лені перші відомі у нас пам'ятки писемності: «Остромирове євангеліє» (1056—1057) та «Ізборники Святослава» (1073).

Обговорення опрацьованого матеріалу за питаннями:

?                   Що свідчить про те, що на Русі любили й цінували книжку?

?                   Яке письмо називалося уставом?

?                   У чому особливість технології написання книг?

?                   Поясніть вираз «писати з «червоного рядка».

?                   Які вам відомі перші пам'ятки писемності?

?                   За що ж хвалять книги?

5. нестор Літописець. написання книг у Київській Русі

Нестор Літописець (бл.1056—бл.1113) — святий, письменник, літо­писець. Народився 1056року в Києві. Сімнадцятирічним юнаком Не­стор прийшов до святої обителі.

З молодих літ він виявив навички в усіх чернечих чеснотах: у постій­ному прагненні і дотриманні чистоти тілесної і душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості.

Маючи перед собою великі праведні діла світил православ'я, він на­тхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй».

Головним його послушенством у монастирі стала книжна справа. «Велика буває користь від учення книжного, — говорив він, — книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів наби­раємося мудрості й стриманості... Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».

Тернистий і багатотрудний свій шлях до істини Нестор яскраво і пов­но висвітлив у літописних працях. Він завжди виявляє глибоку смирен­ність та постійно змиряє себе, самохарактеризуючись «недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гріхів». Історія безпомил­ково виставляє свої оцінки, а особливо — духовна.

Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI — початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грець­кою мовою.

З його праць збереглися життєписи святих князів страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печер- ських.

Найвизначніший твір Нестора Літописця — «Повість минулих літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань з поєднанням сучасних авторові подій.

6. Київський князь Ярослав мудрий — великий шанувальник книжної мудрості (його бібліотека — храм святої софії)

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скоро­писців багато, і перекладали вони з грецького на слов'янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і ті­шаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут. І батько всього цього — Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжками слова, а ми тепер пожинаємо, вбираємо серцем книжну науку. Велика ж бо ко­ристь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. У книгах — світло муд­рості, а про мудрість сказано: люблять мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то можна знайти велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.

У центрі нового міста, там, де перед тим було поле, на якому Ярос­лав розбив печенігів, було збудовано собор Святої Софії.

Бані і вівтарна частина храму прикрашені мозаїкою. Мозаїка — це різнокольорові кубики із каменю і смальти — особливого виду скла. Красу мозаїки не можна передати жодними фотографіями і репродук­ціями. Їх треба бачити в натурі. Переливання барв, блиск, сяяння золо­та зачаровує погляд.

Стіни і стовпи Софійського собору розписані фресками: так нази­вався живопис водяними фарбами по вогкій глині.

Тут приймали іноземних послів; тут містилася бібліотека. Звідси, з хорів, пристрасний оратор того часу митрополит Іларіон виголосив своє знамените «Слово про закон і благодать» — врочисте слово на честь відкриття собору Святої Софії.

Ярослав, як уже зазначалося, любив книги. За його велінням ство­рено багато книг і зберігалися вони в церкві святої Софії. Запитання:

?                   Що було зроблено Ярославом Мудрим для того, щоб розпочати ді­яльність щодо написання книг?

?                   Чим пояснюється любов Ярослава Мудрого до книги?

?                   У чому полягає користь книжної науки?

?                   Поясніть вираз «Книга — це мудрість».

?                   Який зв'язок читача книг з Богом?

?                   Чому, на ваш погляд, Ярослав Мудрий створив бібліотеку в храмі Святої Софії?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Розв'язування тестових завдань

1.                  До того, як люди почали писати на папері, їх думки, спостереження, враження фіксувалися на:

а) цеглі; б) воді; в) піску.

2.                  Книга на Русі завжди була у великій пошані, бо:

а) її брали у велику подорож; б)вона вважалася мудрою; в) читаючи, люди мали тільки гарний настрій.

3.                  Для того щоб писати книгу, необхідно мати:

а) багато грошей і швидкість писання; б) гарний настрій і здоров'я; в) терпіння і дбайливість.

4.                  Перші книги писалися від руки, таке письмо називалося: а) уставом;б) біблійним; в) постановою.

5.                  Спочатку книги писали на:

а) дерев'яних дощечках; б)шкірі-пергаменті; в) темному папері.

6.                  Як називався новий абзац під час письма на сторінках книг?

а) «Золотим рядком»; б) «новою думкою»; в) «красной строкой».

7.                  Книги прикрашалися: