Ведуча:

Летить багряне й золотисте

Березове й кленове листя,

Мовчать переліски й діброви,

Не чуть пташиної розмови.

Осінній сон колише віти

Голівками поникли квіти.

Повіє вітер ? листя вмить

Зашепче щось, зашелестить

Дивується, що тихе літо

Так швидко встигло пролетіти.

Немов лукавий дідуган,

Всю землю оповив туман.

Сріблить березам жовті коси,

Віщує нам сніги й морози.

Ведучий: Прийшла журлива пора прощання з красним літечком. Чарівниця-осінь починає розвішувати на гілках перші золоті букети багряного листя. А в кришталево-прозорому небі вже курличуть журавля. природа на прощальний бенкет одягла своє невимовно красиве вбрання, милуючи зір казковими барвами та червоними ягодами, які променіють до самої зими.

Ведуча:

Ти в осінньому лісі, отож роздивись

В день погожий на барви казкові:

Кучеряві дуби в височінь піднялись

І ведуть таємничу розмову.

В золотистих хустинках берізки стоять,

Мов дівчата зійшлися у коло.

Пурпуровими кронами клени горять,

Розпаливши багаття довкола.

Ось калина рубінами грон пломенить

Вже в промінні осіннього сонця,

І безхмарного неба ласкава блакить

Заглядає крізь крони в віконця.

Виконується пісня „Тихо над річкою”

Учениця:

Скинули наряди пишні

Липи, яблуні і вишні.

У гаях, садах кущі

Познімали кльош-плащі.

Гай без листя, поле голе,

У тумані все змінилось

Колесом за сині гори

Сонце тихо закотилось.

Все це ? осені прикмети,

Все це ? золота пора,

Бо на землю нашу рідну

Багряна осінь надійшла.

Ведучий:

Вбрання найкраще осінь одягла,

Шовк підібрала грайливо-барвистий

До нас сьогодні у гості прийшла

Настрій принесла бадьорий і чистий.

Ведуча:

Дощ сполоснув із волосся пилюку

Вітер пригладив їй косу тугу,

Ранковий туман її стан огорнув.

Чи є щось ще краще? Я не збагну.

Осінь:

Рада всіх вас тут вітати

В цьому залі, на цім святі.

Я пройшла вже над землею,

Зупинилась над ріллею,

Скрізь бувала, скрізь ходила

Листя вже позолотила.

А тепер до вас на свято

Я із радістю прийшла

Веселитися й співати,

Я вам радість принесла.

Я щороку тут буваю

У товстенькім славнім краю

В українській стороні

Гайно й любо тут мені.

Всі ліси, сади і сквери

Я фарбую у багрець,

А в комори шлю достаток ?

Праці людської вінець.

Хай біда і злі нестатки

Обминають кожен дім.

Щастя, миру і здоров’я

Зичу людям я усім.

Любі друзі, я до вас

В цей осінній добрий час

Не сама прийшла,

Місяців вам привела.

Вересень:

Добрий день вам,

В добрий час!

Хай приємна наша зустріч

Щиро радує всіх нас.

Я, Вересень, плоди рахую

І нові жнива готую,

А дітей дзвінком вітаю

Всіх до школи закликаю.

Жовтень:

Я, друзі, Жовтень

Скрізь господарюю,

З чарівним пензлем у руках

Листочки золотом фарбую

На всіх деревах і кущах.

Поглянь довкола: ліс, мов казка,

Багрянцем сяє, аж горить.

Он клен все листя осипає,

А дуб зажурений стоїть.

Листопад:

Я ? Листопад, коли дні морозні

Сірі, нічого й казати.

Айстри, мов ті спалахи тривожні

Відцвітають біля хати.

Осінь:

Мої брати-місяці привели з собою гостей.

Довелося їх запросити до залу.

Ведуча:

Заходьте!

Ведучий:

Ви скажіть нам, любі гості

Як вас величати?

Звідки, хто ви?

Дуже просимо нам всім розказати.

Гарбуз:

Повз, мов танк, я на городі,

Повз й на грудині загруз.

Та чомусь мене в народі

Звуть не так. А як? (Гарбуз).

Огірки:

Ми ? зеленої всі масті,

Всі довгасті, всі смугасті.

Пов’язали нас в рядках

На зелених ланцюжках.

Гарбуза ми сини й дочки

Звати як нас? (Огірочки).

Морква:

В темній я живу коморі,

А коса моя надворі.

Гарбузова я сестриця

Мене звати як? (Морквиця).

Буряки:

Ми ? цукрові, ми ? кормові,

Є брати у нас столові.

Учні всі у вашій школі

Виривали нас у полі.

Ми зростали там рядками

Люди звуть нас? (Буряками).

Диня:

Я на грядці сонцем сяю

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я? (Диня).

Цибуля:

Як не віриш ? перевір!

На мені дванадцять шкір!

А гризеш ? в сльозах покинеш

Бо я звуся... (Цибулина).

Кавун:

Плід мій ? зеленошкірий, чи рябий,

Чи сизо-сірий, круглий,

Мов футбольний м’яч.

Лиш лежить, не мчить у скач.

Хоч і родич жовтій Дині,

Та червоний всередині.

Доторкнись ребром долонь

Обпече, як жар-вогонь.

А насіння скільки в нього,

В цього плоду запашного

Між тонких чудових струн!

Здогадались? Я... (Кавун).

Ведуча:

День осінній на павутині

Понад ріллям проліта.

Небеса, мов айстри сині,

А тополя ? золота.

А тополя ? наче свічка

У промінні вся тремка.

Лезом тонким біля річки

Задзвеніла осока.

Опада горіх волоський,

Пахне яблуком з долин.

Відліта в турне заморське

Журавлів тужливий клин.

Пісня „Журавлі”

Осінь: щоб розвіяти смуток прощання з теплими погожими днями, розвеселіть мене своїми знаннями про Матінку-Природу.

Загадки

Ведуча:

Що за звір у тиху нічку

Понанизує кислички

На свою колючу спину

І несе собі в хатину,

Що ген-ген біля ріки,

Де берізки і дубки?

А на ньому піджачок,

Тканий з гострих колючок.

Звір відомий... (їжачок).

Ведучий:

Ходить полем з краю в край,

Ріже чорний караван... (трактор).

Ведуча:

Маю жовтий вусок,

Запальний колосок,

Буде з мене мука

Й паляниця смачна... (пшениця).

Ведучий:

Не дід, а сивий,

Не спить, а стелиться.

Вкриває землю океан,

А зовуть його... (туман).

Ведуча:

Він скрізь: у полі і в саду,

А в дім не попаде,

І я лиш з дому йду,

Коли він вже не йде... (дощ).

Ведучий:

Поховались за пеньки

Довгоногі хлопчаки.

У картузиках реденьких

Називають їх... опеньки).

Ведуча:

Що за дивна непосида

На стежину шишку кида?

З гілки скік на гілку,

Упізнали, друзі... (білка).

Ведучий:

Били мене, били, на шматки порвали,

У воді мочили, по траві валяли.

Одну половину ? з кашею поїли,

Другу половину ? на плечі наділи... (коноплі, льон).

Ведуча:

Весною ? біле, літом ? зелене,

Восени ? жовте, зимою ? добре... (груша, яблуня).

Ведучий:

Живе один батько і тисячі синів має,

Всім шапки справляє, а собі немає... (дуб, жолуді).

Ведуча:

Повна діжа жита п’ятачком накрита... (мак).

Ведучий:

Із мішка ? на забаву,

А з пляшки ? на приправу... (соняшник).

Ведуча:

Сидить Марусинка у семи кожушках,

Хто її роздягає, той сльози проливає... (цибуля).

Ведучий:

На городі молода

Пишні коси розпліта.

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки... (кукурудза).

Ведуча:

Головаста, дженджуриста,

Сорочок наділа триста.

А нога одна,

Бо вона ? ... (капуста).

Ведучий:

А що то за коні, в гаю на припоні?

Довгасті, голчасті, зеленої масті.

Нікого не возять, лиш солі просять,

Оті коні ? на припоні ? не їдять, не п’ють,

А лиш гладшають... (огірки).

Ведуча:

Я ? дерево-красень, а звуть мене... (ясен).

Ведучий:

Клопоче весь день, метушиться

Весела пташка ? ... (синиця).

Ведуча:

Які ноги заввишки,

Такий дзьоб завдовжки.

Хату на хаті має,

Всім жабам рахунок знає... (лелека).

Ведучий:

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду,

На свою пригожу вроду... (калина).

Пісня „При долині кущ калини”

Ведуча: Споконвічна й вірна супутниця нашого життя ? калина. Народ шанує її за пишну вроду і цілющі властивості. Протягом віків калина супроводжує історію українського народу.

Калина і Україна ? нероздільні настільки, що не мисляться одна без одної.

Ведучий:

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма...

Без калини нема України...

Без народу Вкраїни нема.

Ведуча: кущ калини біля хати ? це не тільки окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. То ж прислухаймося до поради Дівчинки-Калинки: „Посади калину!”