ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО.
Максим Рильський є неперевершеним перекладачем і глибоким теоретиком перекладацької справи. За своє життя він переклав українською мовою понад двісті тисяч поетичних рядків. Крім того, перекладав повісті, романи, п'єси. Йому належать наукові праці «Проблеми художнього перекладу», «Художній переклад з однієї слов'янської мови на іншу», «Пушкін українською мовою» та ряд інших.
Поет вважав переклади важливою політичною і культурною справою: «Це знаряддя спілкування між народами, знаряддя поширення передових ідей і обміну культурними цінностями, знаряддя зміцнення і зросту інтернаціональної свідомості».
Найголовніші ознаки перекладацького стилю в розумінні
Рильського — це точність у передачі змісту і форми оригіналу, гармонійна єдність ідеї та художнього образу, перевага змісту над формою.
Максим Рильський підкреслював, що перекладач повинен у кожного великого поета найти творчу домінанту — те найяскравіше, найсуттєвіше, що властиве тільки його творчості.
Завдання перекладача, за словами Рильського — зберігати національну специфіку образів, побут, культуру, уподобання того народу, з якого перекладає. «Негр,— пише Рильський — порівнює кохану дівчину з стрункою пальмою, росіянин — з білокорою берізкою, українець — з гнучкою тополею. А як же бути перекладачеві негритянських, російських, українських пісень? Зрозуміла річ, не підмінювати пальму березою чи тополею, але довести образ пальми до свідомості і уяви читачів...». Якщо ж неможливо передати українською мовою той чи інший образ, Рильський прагне замінити його рівноцінним або наближеним.
Так рядки Пушкіна:
Как величавая луна,
Сред жен и дев блестит она —
Рильський перекладає:
Зорею ранньою вона Блищить серед зірок одна.
У перекладах Рильського на нас, «як рідний», повіяв геній Пушкіна і Міцкевича, Лєрмонтова і Словацького, Мольера і Шекспіра та багатьох інших видатних письменників. Рильський мав повне право пишатися своєю перекладацькою діяльністю, звітуючи нею перед народом: «Я мног/) переводил и перевожу. Горд, что в своем переводческом активе могу назвать произведения Пушкина («Евгений Онегин», «Медный всадник» и др.), Мицкевича («Пан Тадеуш», баллады, сонеты), Корнеля («Сид»), Вольтера («Орлеанская девственница»), Буало («Искусство поэзии»), Расина («Федра»), Мольера («Мизантроп»), Гюго («Эрнани» и «Король веселится»), Шекспира («Король Лир», «Двенадцатая ночь»), переводил также прозу Мопассана, Бедье («Тристан и Изольда»), Гоголя («Майская ночь»)... многие стихотворения поэтов также печатаны в моих переводах. Кроме того я перевел ряд опер для украинских театров». (Автобиография). Рильський зробив повний переклад «Слова про Ігорів похід».
Разом із П. Тичиною М. Рильський очолив великий колектив українських поетів, які напередодні 100-річчя з дня гибелі О. Пушкіна працювали над перекладами його геніальних творів. Це було важке, але почесне завдання. У статті «Пушкін українською мовою» Рильський писав, що переклади творів Пушкіна — це прекрасний спосіб вигострити свою мовну зброю, піднести українську мовну культуру на вищий щабель розвитку. Переклади Пушкіна українською мовою збагачують, отже, українську мову, українську поезію, літературу взагалі.
Максим Рильський брав діяльну участь у редагуванні творів Тараса Шевченка російською мовою, радів успіхам російських поетів, які перекладали твори великого Кобзаря. Причини цих успіхів Рильський вбачав насамперед у дружбі народів.
Діапазон Рильського-перекладача надзвичайно широ кий. Після війни він перекладав твори багатьох російських і білоруських поетів. Рильський зробив також чимало перекладів з грузинської, вірменської, таджицької, башкирської, латиської, литовської літератур.
, Після російської і білоруської Рильський-перекладач, мабуть, найбільше уваги приділяє польській літературі. Він чудово переклав українською мовою багато творів великих польських поетів — А. Міцкевича та Ю. Словацького.
1949 року українською мовою у перекладі Рильського вийшов роман у віршах А. Міцкевича «Пан Тадеуш», який вважається енциклопедією життя Польщі другої половини XVIII — початку XIX ст. Народна артистка Наталія Ужвій у «Листі до поета» з почуттям глибокої вдячності зізнається: «Наш театр ім. Івана Франка з особливим почуттям працює над п'єсами, перекладеними з інших мов, коли їх перекладає М. Рильський.... Ваш переклад «Сірано де Бержерака» в своїй витонченій майстерності і дотепності змагається з оригіналом». Особливо багато і блискуче перекладав Рильський зі слов'янських літератур. «Для нього слов'янські мови, що шумлять, як швидкі свіжі ріки, давали справдешню радість, і він поринав у їхні співучі глибини, перекладав, досліджував, насолоджувався цим багатством» (М.Тихонов).
Отже, зроблене М. Рильським для зближення української культури з російською та іншими — французькою, польською культурами є справжнім поетичним подвигом, вагу якого аж ніяк не можна переоцінити: мало літератур можуть похвалитися такою силою блискучих перекладів, що з'явилися завдяки ретельній творчій праці Максима Рильського.