Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю
У древнім Львові
Чи в Криворівні
Пісні Франкові,
Слова чарівні.
О. Ющенко
Протягом віків пісня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагідна,, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Іван Франко — пісні сильно вплинули на його творчість.
Франко народився в Галичині, серед чарівної карпатської природи, серед своєрідних і поетичних людей з незайманими душами, з їх поезією та піснею. Перш за все він чув пісні від своєї матері.
Потім пісня увійшла в його твори — ми зустрічаємо в них народні мелодії, фольклорну лексику, особливі художні засоби. Досить згадати лише назви творів Франка: «Ой, що в полі за димове?», «Ой, рано я, рано устану...», «Місяцю, князю...», «Ой, жалю мій, жалю...» тощо. Та й слова «пісня», «дума» присутні в багатьох заголовках поезій Франка: «Народна пісня», цикл «Скорбні пісні», «Дума про Наума Безумовича» та багато інших.
Близька до народнопісенної лексика Франкових творів. Земля, наприклад, у нього «всеплодющая мати». «Тяжко-важко вік свій коротати», «души золотії», «по чистому полю», «неси мене, коню» — хіба не в народних піснях ми зустрічали вже ці словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторінок. З пісень прийшли в його вірші образи червоної калини або зеленого явора.
Пісенне звучання поезій Каменяра обумовлюється і відповідними віршовими розмірами. «Бойовий» ямб та хорей творять мелодіку енергійної, маршової пісні:
Голос духа чути скрізь:
По купних хатах мужицьких,
По версатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліх.
(«Гімн» — ямб)
Розложисто, мов відлуння в Карпатах, звучать вірші-пісні, напи¬сані трискладовими розмірами:
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти
Дай і мені.
(«Веснянка V» — дактиль)
Якщо ми звернемося до змісту поезії Франка, то помітимо і зовнішній, і внутрішній зв'язок з народною творчістю. В деяких творах прямо використано теми народних легенд, переказів, казок, повір'їв. Чарівною піснею південноукраїнських степів звучить Франкова поема « Євшан-зілля », біблійну легенду має в підґрунті сюжету поема « Мойсей», «Цар і аскет» базується на індійській легенді. Назви «Сучасна приказка» або «Легенда про вічне життя» кажуть самі за себе.
Цілком співзвучні з народними (і за формою, і за змістом) і такі твори, як «Червона калина, чого в лузі гнешся...» або «Ой ти дівчино, з горіха зерня...».
Знаходимо ми і такий типовий саме для української народної творчості прийом, як троєкратність повторення певних елементів:
«Що одна недоля — то серце м'яке», — починається вірш, але початки другої і третьої строфи продовжують перелік: «А що друга недоля — то хлопський рід», «А що третя недоля — то горда душа».
Кожна пісня-вірш повинна, за глибоким переконанням Франка, витікати з життя цілого народу. «В пісні те лиш живе, що життя дало» — говорить він. Й оскільки поет був у першу чергу бійцем, то й пісню він вважав зброєю:
Кожна пісня моя — віку мого день, |
Протерпів її я — не зложив лишень. У тих піснях, де народна пісня не накладала відбиток на форму, її вплив можна було побачити через інше: пісні завжди відображали сподівання народу, його мрії. Цього принципа І. Франко завжди притримувався.
Ні, друже мій, не та година!
Сучасна пісня — не перлина,
Не гошпитальнеє лежання —
Вона вся пристрасть і бажання,
І вся огонь, і вся тривога,
Вся боротьба і вся дорога,
Шукання, дослід і погоні
До мет, що мчать на небосклоні
(Посвята до «Лісової ідилії»)
Таку пісню творив Франко.
Отже, пам'ятаймо, що «пісня і праця — великі дві сили», бо вони вчать нас жити по правді, берегти духовність. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас Шевченко:
Наша пісня, наша дума не вмре — не загине.