Нев'януча природність інтимної лірики Івана Франка
Вона так гарно, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. І. Франко Іван Франко належить до найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Історія літератури знає небагато письменників, чиє життя і творчість були б так тісно пов'язані з життям народу, так глибоко відображали соціальні інтереси трудящих, відкривали б рідному народові такі широкі горизонти світової культури. Ще до навчання у Львівському університеті, він пише вірші про кохання, бо поет закохався у дочку священика у Лолині, що у Карпатах. Дівчині своєї мрії присвячував інтимну лірику. Писав їй у листі: «Ви, напевно, здогадуєтесь, що Ви єдина муза, котра надихала й надихає мене на перший, так і на другий томик». Деякі вірші автор знищив, а деякі дав до першої його поетичної збірки «Баляди й розкази», що була надрукована 1876 року з присвятою «дівиці Надежді». «Дівиця Надежда» — це була Ольга Рошкевич, сестра його шкільного товариша Славка, у кого Іван Франко гостював удома. Ольга була дівчиною оригінальної вроди, глибокого
розуму, веселої вдачі, начитана, досконало знала французьку й німецьку мови, прекрасно грала на фортепіано. «...Несміла, як лілея біла, з зітхання й мрій уткана...» Так змальовує поет образ свого першого кохання у вірші «Тричі мені являлася любов».
Задушевною щирістю бринять у віршах Франка струни особистого болю, і ми співпереживаємо з поетом в його зажурі, разом з ним відчуваємо «осінні думи», спостерігаючи, як «паде додолу листя з деревини, паде невпинно, чутно, сумовито...» Меланхолія зів'ялого листя. Воно устеляло алеї львівських парків шелестливим золотом, і брів ними наш поет і шепотів вірші, що їх складав. Так народилася збірка про зранене серце, нездійснене бажання, кохання без взаємності — «Зів'яле листя». Книжка потаємних, інтимних пісень, у яку вкладено «чуття скарб багатий». У ній Франко увіковічив свій ідеал коханої — чистий, далекий, нездійснений. Високу культуру серця, культуру почуттів випромінюють Франкові чарівливі, інтимні струни — вірші про кохання. Лірична драма «Зів'яле листя» вражає читача великою внутрішньою сконцентрованістю ліричного чуття незвичайним багатством змісту, тонкою грою емоцій. Не випадково ж лірика «Зів'ялого листя» привертала й привертає увагу композиторів. Незаперечним є одне: лірична драма Івана Франка «Зів'яле листя» — це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги. її пісні — це три жмутки зів'ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів'яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно.
Таким неоціненним скарбом є творчість, а особливо інтимна лірика великого сина українського народу Івана Франка, який заслужив визнання й любов наших сучасників. Він завжди з нами у щоденному житті, у праці, у хвилинах щастя і радості, а особливо у часи смутку на душі та у серці.