О. ГОНЧАР. «ЗА МИТЬ ЩАСТЯ». РАСА Й СИЛА КОХАННЯ ЯК МАТЕРІАЛ ХУДОЖНЬОГО ОСМИСЛЕННЯ. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ОБРАЗ МИТІ ЖИТТЯ, ФІЛОСОФІЯ МИТІ ЩАСТЯ ЛЮДИНИ

Мета:    учити учнів аналізувати епічний твір, визначати новелістичний жанр, виділяти провідні ідеї, образи, розкривати їх, спираючись на текст; розвивати вміння використовувати деталі, кольорову гаму для розкриття стильової палітри твору; виховувати усві­домлення філософської сутності щастя людини, його відносності й короткочасності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст новели, літературознавчий словник, епіграфи.

Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих.

Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва —відхили лише вхід у душу свою.

Г. Сковорода

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.

П. Тичина

Життя саме по собі — ні добро, ні зло, воно — вмістилище і добра, і зла, дивлячись по тому, у що ви самі його перетворили.

Монтень

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I.     Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

1.    Бесіда з учнями

• Дайте загальну характеристику розвитку української прози другої половини XX ст.

• Назвіть представників української прози другої половини XX ст.

2.    Літературний диктант «Так» — «Ні»

1. Учитель української мови назвав Гончара Олесем, якого до того називали Сашком. (Так)

2.     Солдатом, старшим сержантом — командиром обслуги баталь­йонного міномета, потім — старшиною батареї пройшов Гон­чар Велику Вітчизняну війну.(Так)

3.     Коли О. Гончару запропонували перейти з фронту до редакції дивізійної газети, він радо погодився. (Ні)

4.    Олесь Гончар писав тільки прозу.(Ні)

5.    Перший повоєнний твір — новела «Модри камінь», надруко­ваний 1946 р.(Так)

6.0. Гончар відомий і як блискучий новеліст. (Так)

7.    О. Гончар очолював Спілку письменників України, був голо­вою Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру. (Так)

8.    О. Гончар не брав участі в українському національному від­родженні. (Ні)

9.     Новела «Модри-Камінь» про гірку долю селянської бідноти, змушеної йти на заробітки в херсонські степи. (Ні)

10. Роман «Людина і зброя» був відзначений Державною премією ім. Т.Г. Шевченка за 1962 рік. (Так)

11. Роман «Прапороносці» — новий погляд на війну.(Так)

12. Роман «Собор» розповідає про будівництво нового собору.(Ні)

II. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Спини мене, отямся і отям, Така любов буває раз в ніколи. Вона ж промчить над зламаним життям, За нею будуть бігти видноколи. Вона ж порве нам спокій до струни, Вона ж слова поспалює вустами. Спини ж мене, спини і схамени, Ще поки можу думати востаннє, Ще поки можу, але вже не можу, Настала черга й на мою зорю, Чи біля тебе душу відморожу, Чи біля тебе полум'ям згорю.

(Ліна Костенко)

Серед усіх чудес світу найбільше чудо — це людина й ко­хання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити жит­тя, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. І навіть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей, як гроші, влада, слава й кохання, то переважна біль­шість вибрала б останнє.

Так що ж таке кохання, щастя, життя? Над цими питан­нями людство міркує скільки існує. Тлумачний словник подає такі пояснення:

Кохання — почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі;

Щастя — стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості;

Життя — стан живого організму в стадії розвитку, зросту.

Звичайно, ці визначення не в змозі передати сили потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, що викликають ці поняття-почуття в душі людини. Звернімо увагу, що саме поняття «життя» вклю­чає в себе «щастя», а «щастя» — «любов». Я живу, коли щасли­вий, я щасливий, коли люблю!

• Складіть асоціативні кущі до слів «любов», «щастя», «життя».

Завданням нашого уроку є з'ясувати, чи справді любов зро­била щасливими героїв твору «За мить щастя».

III. Опрацювання навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Новела «За мить щастя» писалась, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. На той час О. Гончарем був написаний роман «Людина і зброя» про трагедію студентського батальйону, бійцем якого був і сам автор; у його уяві окреслю­вався роман «Циклон» про страшну табірну одіссею радянських полонених. Через те не дивно, що новела «За мить щастя» спов­нена болю, суперечностей, побудована на багатьох опозиціях.

Її задум виник у далекій Бірмі, у місті Рангуні. Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують опо­відачеві «стоги жовтогарячого жнив'яного блиску», стали імпуль­сом спогаду про давню історію. Очевидно, цей архетипний образ сонячних жнив, снопів, полукіпків, як символ життя, зберігався в підсвідомості автора ще з повоєнного літа поруч із образом смерті як кари за смерть. Але тієї смертної кари не приймала душа автора, котрий пройшов крізь пекло війни й таборів. Більше того, смерті на війні протиставлено радість життя й кохання — і ті дві смерті вже після війни, коли фронтовикам мріялося про вічний мир. Свої давні тривоги й сумніви автор відбив у слові, воскре­сивши найбільш вражаючі епізоди тієї давньої історії й намага­ючись осмислити те, що сталося...

Скупими деталями окреслено історичні умови, здавалося б, локальної події, що сталася на жнивах у полі, біля угорського

містечка, поруч із яким розташувалися окупаційні частини, «солдатська цивілізація», як не без іронії висловлюється опові­дач про землянки, споруджені в колишньому графському лісі. У ситуації, що склалася, не могли не виникати проблеми взаємин солдатів і місцевого населення. Автор подає лише окремі деталі кризових моментів тих відносин: «боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом»; трапляється, місцеві любителі вина й «бійців споюють».

2.    Теорія літератури

Новела (іт. novella, від лат.novellus — новітній) — невели­кий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вима- льованою дією. Ознаки новели:

•лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів;

• строга й усталена конструкція;

•наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираже­ним композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт діл, контраст чи паралелізм сюжет­них мотивів і т.д.);

• перевага сюжетної одноліншності, зведення до мінімуму кіль­кості персонажів;

• персонажами новели є особистості, як правило, цілком сфор­мовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини;

• автор у новелі концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу героїв, переживань і настроїв;

• сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.

3.     Робота з текстом твору

1.     Прочитайте опис місцевості на початку твору. Які деталі свід­чать, що нещодавно тут була війна?

2.     Охарактеризуйте настрій головного героя на початку твору.

3.     На яких деталях акцентує увагу автор в описі жінки на полі?

4.    Опишіть мить кохання між героями.

5.    Як подає автор мить убивства? (Лаконічно, однією фразою «Пролунав постріл»)

6.     Які наслідки для Сашка Діденка мав випадок на полі? Чи усвідомлює він їх?

7.    Як до вчинку Сашка ставляться його сослуживці? Прочи­тайте.

8.     Чому, на вашу думку, такий жорстокий вирок призначено Сашку? Смерть за смерть — це ознака цивілізації"?

9.    Чому немає майбутнього в кохання головних героїв? (Закон цього не дозволяє. «Проти любові закон? Не може бути такого закону!»)

10. Прочитайте епізод побачення закоханих. Чи дійсно вони люб­лять? Які деталі свідчать про це?

11. Чи каються герої в здійсненому? Обґрунтуйте.

12.У творі любов подається у двох вимірах: любов до Жінки й любов до Батьківщини. Що для героя ці почуття? (Слова про Ларису «Я любив і люблю її» — це останнє, що пов'язує Діденка з життям. А слова про Вітчизну, готовність «смертю... змити» її заплямовану честь — то вже прощання Діденка з цим світом)

13. Перекажіть фінал твору. Чому подається два варіанти роз­в'язки?

Матеріал для вчителя

Творчі зусилля автора зосереджено на розкритті психології персонажів. Оповідач, теж фронтовик, тонко передає внутрішній стан Сашка Діденка, артилериста, котрий був добрим солдатом, «воював по-геройськи», як характеризує його комбат. У його душі змагаються любов і смерть. Притлумивши голос смерті, яка в умовах війни надмірно активізувалася, Сашко живе передчут­тям радості. У тому святковому настрої дисонансом прозвучало лише порівняння його гогокання з виттям степового вовка. Жит­тєствердний настрій Діденка як переможця вибухає естетичним ставленням до світу («хміль сонця», «литво полукіпків ... виблис­кує золотом») і готовністю кохати. Але так сталося, що любов і смерть у житті Діденка трагічно стали поруч. Перші обійми жінки закінчилися пострілом у її чоловіка.

Прикметно, що и війна, и ця смерть на жнив яному полі від­сунені на маргінеси свідомості оповідача. Сашко лише мимохідь згадує фронт, передній край, який «галасу не любить». Навіть у звістці про вирок трибуналу та в описі його виконання оми­нається слово смерть («Сталося те, що мало статись»). Водночас автор не приховує, як у свідомості солдатів деформується саме поняття цінності життя: «Бо чи таке воно й страшне, що він (Сашко) накоїв,— один постріл, а перед тим мільйони, мільярди пострілів було зроблено по людині».

Суперечність в оцінці вчинку Діденка закладена в глибинах свідомості оповідача. З одного боку, він представляє Сашка як переможця, котрий відповідно діє: прилюдно на жнивному полі демонструє своє право на чужу жінку, обнімається-цілується з нею (двозначна деталь: «вона лежала горілиць») і вбиває її чоловіка. «Преса на Заході» (у контексті твору це поняття має негативний відтінок) так і витлумачила вчинок Діденка — як завойовника: радянські окупаційні війська «вбивають чесних католиків, ґвал­тують їхніх дружин». З другого боку, після виконання вироку військового трибуналу оповідач, як уже цитувалося, стримано заявляє: «Сталося все, що мусило статись».

А як же шалене кохання Діденка й Лариси, що, ледь спалах­нувши, було насильно погашене? Чи урівноважує воно наявну суперечність?

Два виміри життя Діденка, двоплановість образу Лариси, два варіанти фіналу новели — то знаки сум'яття автора перед склад­ністю життя. Враження від фактів, які довго жили в пам'яті, виявилися сильнішими за їхнє осмислення. Ось як подано код незвичайного стану солдата: «Що знав він досі, що бачив, чим жив? Вирви, та бруд, та сморід війни, снаряди одні тільки й умів фугувати, смерть одну тільки бачив, а вона, ця любов несподі­вана, з'явилась, мов з неба, і сонячним духом снопів — подихом самого життя — тебе обдала».

Придивімось до цього уривка: від оповіді в третій особі однини автор переходить до улюбленої, з нотками сповідальності форми викладу в другій особі однини, що засвідчує входження чужого життя до внутрішнього світу автора, звідси йде ліризація трагіч­ного часу, як специфічна гончарівська реакція на війну.

V. Висновки

Кохання такої сили, що підносить над реаліями життя. Так, за це покладена смерть, але мить щастя коштує того, щоб ні про що не жалкувати. Ця розповідь — неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара, його прагнення до ідеального, до сво­боди. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони не підкорюються нікому та нічому.

Мабуть, щастя в тому, щоб жити й радіти кожній миті.

Щастя — це те, що було.

Щастя — не те, що буде.

Неба набрало в груди

І гай-гай — одгуло. Щастя — це те, що було. Щастя — воно мана є. Щастя — це те, що минає, Як не минає зло. Хай підминає погода Щастя — жар-птиці перо, Щастя — від Бога нагода Творити добро!

(І. Драч)

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VII.          Домашнє завдання

1.    Дослідити, які кольори домінують у творі, їх роль у створенні настрою або ознаки романтизму в новелі.

2.    Скласти есе, вибравши за тему один із епіграфів уроку.

3.    Читати новелу «Залізний острів».