РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ
Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже «Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.

Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,

Щоб та слава не пропала, що ти залицявся». (2)

«Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.

Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (2)

«Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька,

Наплювала б я на тебе й на твого батенька. (2)

Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла.

То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла». (2)

«Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж пішла.

Як край битої дороги рута-м'ята зійшла». (2)

«Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився.

Як у млині на камені кукіль уродився». (2)



Не журися, дівчинонько, рута зелененька:

Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька! • (2)

Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,

А цей буде у болоті над чортами старший. (2)

Край битої доріженьки рута-м'ята зійшла.

Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла. (2)

А у млині на камені кукіль не зіходить.

Старий козак, як собака, по вулицях ходить. (2)

Ой у млині на камені кукіль не вродився.

Старий козак, як собака, й досі не женився. (2)