І. ФРАНКО «ЗАХАР БЕРКУТ». ЗМАЛЮВАННЯ ГЕРОЇЧНОЇ БОРОТЬБИ РУСИЧІВ ПРОТИ МОНГОЛО-ТАТАРСЬКИХ НАПАДНИКІВ

Мета:    опрацювати ідейно-художній зміст ІІІ та ІV розділів пові­сті; дослідити, як у творі зображується героїчна боротьба русичів проти монголо-татарських нападників; розвивати логічне та творче мислення, увагу, спостережливість, вмін­ня узагальнювати і робити ґрунтовні висновки, виразно чи­тати прозовий твір; формувати кругозір, світогляд; вихову­вати почуття любові до рідного краю, творчості І. Франка, почуття гордості за наших предків, які мужньо обороняли руські землі від зовнішніх ворогів; зацікавлювати учнів на­шим історичним минулим.

Обладнання: портрет І. Франка, текст твору «Захар Беркут», учнівські малюнки до повісті, платівка із записом уривку з повісті І. Франка «Захар Беркут», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

1. Розгадування кросворда

По горизонталі: 1. У Відні І. Франко одержав ступінь доктора... (Філософії) 2. Майже завжди Іван Якович носив вишивану... (Сорочку) 3. Улюблене дозвілля письменника. (Рибальство) 4. Назва села, де народився І. Франко. (Нагуєвичі) 5. Професія батька письменника. (Коваль) 6. Ім'я, з яким зверталася мати до малого Франка. (Ясьо)

По вертикалі: 1. Прізвище письменника — автора повісті «Захар Беркут».

 

2. Літературна вікторина «Що я знаю про життя і творчість І. Франка»

Коли народився майбутній письменник? (27 серпня 1856 року).

За гороскопом І. Франко... (Діва)

Яким ріс малий Іван? (Розумним, допитливим)

Що перейняв Іван Якович від матері? (Любов до народної пісні)

І. Франко розпочав навчання коли йому виповнилося... (Шість років)

Твори якого письменника Іван Якович вивчив майже всі? (Шев­ченка)

Яка подія сталася з І. Франком у липні 1877 року? (Арешт)

Твір Івана Яковича, який вважався «особистим» для нього? («У кузні»)

Найулюбленішими пристрастями І. Франка були... (Рибалка, грибни- цтво, мандрівка)

Герой письменника, який зустрічається у багатьох його творах. (Мирон)

У галузі дитячої літератури І. Франко активно працював, починаючи з... (1890 року).

В якому місті похований видатний письменник? (Львів) Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

!V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історію-правду, то перелякать Саме б пекло можна. Т. Шевченко

Нам пора для України жить...

І. Франко

За рідний край і життя віддай.

Народна мудрість

Вступне слово вчителя

Приблизно сімсот років тому наші прадіди-хлібороби нікому не сплачу­вали данини, об'єднувалися у громади, мали своє народне самоврядування. А коли на їх вільні землі прийшли загарбники, русичі мужньо захищали рід­ний край. Повість І. Франка «Захар Беркут», яку ми сьогодні продовжуємо вивчати, розповідає про одну таку громаду, що жила в Тухольській котловині Карпат, про її героїчну боротьбу проти монгольського нашестя.

Опрацювання теми уроку за питаннями з відповідним коментарем

Що таке героїзм? (Героїзм (від грецьк. herds) — здійснення видатних за своїм суспільним значенням дій, які відповідають інтересам народних мас і вимагають від людини особистої мужності, стійкості, готовності до самопожертви)

Які героїчні вчинки вам відомі?

В чому, на ваш погляд, виявився героїзм тухольців?

Чи можна вважати Т. Вовка героїчною людиною? Чому?

Доведіть, що захист рідної землі — це священний обов'язок кожного.

Що необхідно було мати тухольцям для боротьби з монголами? (Єд­ність, згуртованість, віра — запорука перемоги)

Визвольні традиції наших предків І. Франко у творі «Захар Беркут» блискуче втілив у художніх образах тухольців, Захара Беркута, Максима, Мирослави. Він змалював картини героїчної боротьби проти монголь­ської навали. Любов до батьківщини керує всіма вчинками тухольців. Захищаючи свою батьківщину, народ сповнений патріотичного підне­сення, здатний на високий подвиг. Мов казковий велетень, перемагає він вдесятеро сильнішого ворога.

Всі тухольці — активні учасники боротьби з монголами. Їм є що боронити: у кожного є невеликий шматок рідної і такої прекрасної землі- матері. Вони працьовиті, спільними зусиллями викували у твердій скелі вигідні стежки, провели в горах дорогу, засівали зерном поля, будували на річці загати, а тепер зупиняють ворога. Як прекрасно описує І. Франко захисників, які добирає порівняння, епітети, метафори! «Любо було глядіти на ті здорові рум'яні лиця, розігріті мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прийдеться заступати своїми грудьми все, що найдорожче у них на світі, що в їх оружжя зложено велике діло». Проте не може захоплення викликати ворог, що прийшов на цю землю.

З огидою І. Франко описує завойовників: «Виринають перед очима чорні страшні голови з маленькими блискучими очима. Очі ті тривожно несхибно, мов закляті, глядять на тухольців» або: «Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині».

У чому ж сила тухольців? Адже і досвіду в них менше, і озброєні гірше, і за кількістю вони поступаються монголам?..

Читаючи твір І. Франка, кожний захоплюється тухольцями, їх непере­можним духом, вірністю, патріотизмом. Проблема патріотизму була, є і зав­жди буде актуальною. І захист Вітчизни — це священний обов'язок кожного громадянина, адже про це навіть написано у Конституції України.

3. Робота над ІІІ розділом повісті

Виразне читання розділу, переказ цікавих епізодів.

Тема: зображення проведення громадської копи тухольців, де відбула­ся суперечка між Захаром Беркутом і Тугаром Вовком, а також осмис­лення тухольцями страшної звістки — неминучий напад татар.

Ідея: возвеличення мудрості, великого розуму, сили волі З. Беркута, який протистояв підступності, хитрості, брехливості, зрадництву Ту- гара Вовка.

Основна думка: «...свобідному чоловікові личить не гордість, а супо­кійна повага та розум»; «...єдинити силу народа в одних руках!»

Проблематика:

честь і зрада;

правда і брехня;

мужність і боягузтво;

володар і народ;

відповідальність і безпечність.

Композиція.

Події відбуваються неподалік від села Тухля на майдані, де росла липа. Експозиція: кожне зібрання тухольців, докладне знайомство із Захаром Беркутом, його минулим, родиною.

Зав'язка: прихід Т. Вовка на громадський суд, суперечка між боярином і З. Беркутом з приводу того, хто є господарем Тухольщини.

Кульмінація: смерть Митька Вояка, рішення громади щодо зруйну­вання будинку Т. Вовка та виселення його з Тухольщини.

Розв'язка: страшна звістка про напад татар на Русь, прохання посланців і громади до З. Беркута очолити оборонців і стати на бій з ворогом.

Сюжет.

Проведення копної ради, на якій З. Беркут звернувся до громади і розпо­вів їй про лихо, яке охопило Тухольщину, як тільки в ній оселився боярин.

Знайомство з минулим старого Беркута, розповідь про великий авто­ритет, який має 90-літній старець у тухольців.

На копі відбувався громадський суд над Т. Вовком, який завдавав багато принижень, утисків тухольцям. Саме тут боярин вбиває Митька Вояка, який виявив бажання звинуватити Т. Вовка у зраді. Боярин залишає суд, громада вирішає у триденний термін зруйнувати його помешкання й вимусити покинути Тухлю.

На копу також з'явилися посланці різних підгірських поселень. Вони звернулися до З. Беркута і громади по допомогу. Всіх схвилювала страшна звістка: на Русь рухаються полчища татар, які незабаром з'являться до Тухлі, щоб перейти Карпати. Посланці просять З. Беркута і громаду вступити у бій із завойовниками.

Головна причина успіху завоювання Русі татарами — це феодальна роздробленість Русі, чвари між князями, їх зрада.

3.8. Обговорення змісту розділу за питаннями:

Що символізувала липа, яка росла за Тухлею? («Тухольці вірили, що тота липа — дар їх споконвічного добродія, царя велетнів, який засадив її влас­норучно на тухольській долині на знак своєї побіди над Мораною»)

Опишіть місце копних зборів тухольців. («Довкола липи був широкий, рівний майдан. Рядами стояли на нім до схід сонця гладкі кам'яні брили, призначені на стільці, де сідали старці громадські, батьки родин. Кільки було таких батьків, стільки й кам'яних стільців. Поза ними було вільні місця. Під липою, над самим джерелом, стояв чотиригранний камінь з проверченою всередині дірою; тут на час ради виставлялося копне зна­мено. А обік зроблене було друге підвищення для бесідника, себто для того, хто в якій-будь справі говорив; він виступав із свого місця і входив на се підвищення, щоб увесь народ міг чути його») Про що воно свідчить?

Яка і для чого проводилася церемонія Захаром Беркутом перед почат­ком проведення копних зборів? («Потім устав із свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут, і повільним, але твердим кроком виступив під липу і, доторкнувшися її рукою, наблизився до пливучої з її коріння нори і, при­павши на коліна, помазав собі нею очі й уста. Се була звичайна, стародавня церемонія, що знаменувала очищення уст і прояснення ока, потрібне при таким важкім ділі, як народна рада. Потім він сів на підвищенім місці, звернений лицем до народу, тобто до східної сторони неба»)

Яким нам зображуює І. Франко Захара Беркута? («Захар Беркут — се був сивий, як голуб, 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухоль­ській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважа- ючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний»)

Чим полюбляв займатися Захар Беркут? («Сад, пасіка й ліки — се була його робота. Скоро лишень весна завітає в тухольські гори, Захар Беркут уже в своїм саду, копле, чистить, підрізує, щепить і пересаджує. Дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав кожного, показував і заохочував. Коли було настане час, між зеленими святами і святом Купала, Захар Беркут іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками»)

Чому тухольці мали міцне здоров'я? («..Чисті та прості звичаї то­дішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця — все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хвороб»)

Що зумовило Захара Беркута займатися лікарською справою? («...Слу- чалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут»)

Якої думки був Захар Беркут стосовно життя? («Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим»)

Чому для З. Беркута «громада — то був його світ, то була ціль його життя»?

Чим пояснити те, що З. Беркут повернувся до громади після трирічно­го перебування у скиті зовсім іншою людиною? («...Його любов до гро­мади стала ще гарячішою і сильнішою, його слова плили кришталевою чистою хвилею, були спокійні, розумні і тверді, як сталь, а проти усякої неправди острі, як бритва. ...Пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців»)

Чого прагнув З. Беркут для своєї громади? («...Добре уладнення і розумне ведення та розвивання громадських порядків, громадської спільності та дружності». «...Віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своїй рідній Тухольщині»)

Якою ви уявляєте громаду Тухлі? Як про неї сказано у творі? («Мов одна душа стояла тухольська громада дружно в праці і вживанні, в радощах і горі. Громада була для себе і суддею, і впорядником у всьому. Громадське поле, громадські ліси не потребували сторожа — громада сама, вся і завсіди, бачно берегла своє добро. Бідних не було в громаді, земля достачала пожитку для всіх, а громадські шпихліри та стодоли стояли завсіди отвором для потребуючих»)

Яке значення мала новозбудована дорога між Угорщиною і Руссю? («Зв'язок з багатими ще тоді угро-руськими громадами оживив усю верхо­вину; почалася жива і обопільно хосенна обміна здобутків в праці; туди йшли кожухи, сир овечий та й цілі отари на заріз, а відтам пшениця, жито та полотна... вона була також проводом для всіляких вістей про життя громад по однім і по другім боці Бескида, була живою ниткою, що в'язала до купи дітей одного народу, розбитих між двома державами»)

Коли і за яких обставин монголи напали на Русь? («...Досі нечуваного ворога, монголів, що перед десятьма роками, мов страшна громова хмара, появилися були на східних границях Русі, в наддонських степах, і побили зібраних руських князів у страшній і дуже кривавій битві над рікою Калкою»)

Якою у творі зображена феодальна роздрібленість на Русі? («...Спо­ри за насліддя престолів і підкопування свобідних та самоуправних громадських порядків. Нерозумні! Вони підривали дуба, котрий годував їх своїми желудьми! Коли б були свою власть і свою силу повернули на скріплювання, а не на підкопування тих порядків по громадах і жи­вих зв'язків між громадами, то наша Русь, певно, не була б упала під стрілами та топорами монголів, але була б остоялася проти них, як глибоко вкорінений дуб-велетень остоюється проти осінньої бурі!»)

Через що виникли непорозуміння між тухольською громадою і Т. Вов­ком? («...Він почав тепер чинити тухольцям усякі пакості». «За що спира­єш дорогу?», «...вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги зганяють їх із найкращої громадської полонини», «...боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу», «...казав убивати тухольську худобу...», «...одного громадського лісничого... велів прив'язати до дерева і сікти терновими різками мало що не на смерть»)

Про що свідчить опис знамені громади Тухлі? («З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг, сильний і немов замкнутий у собі, а прецінь свобідний в кожнім поєдничім колісці, готовий прийняти всякі зв'язки. Сей ланцюг — то наш руський рід, такий, який вийшов з рук добрих, творчих духів. Кожда колісця в тім ланцюзі — то одна громада, нерозривно, у самої природи зв'язана з усіма іншими, а проте свобідна сама собі, немов замкнена сама в собі, живе своїм власним життям і вдовольняє своє потреби. Тільки така суцільність і свобода кожної поодинокої громади робить усю цілісність суцільного і свобідного. Нехай тілько одно колісце трісне, розпадеться само в собі, то й цілий ланцюг розпадеться, одно цілий його зв'язок розірветься. От так і упадок вольних громадських порядків у одній громаді стає раною, котра при­носить недугу, а то й заразу для цілого тіла нашої святої Русі»)

Чому Т. Вовк з'явився на копу у повній рицарській збруї, незважаючи на гарячу весняну днину? Як сприйняла його громада?

Про що свідчить привітання Т. Вовка громаді? («...Хотів показати громаді свою вищість. При тім він не дивився на громаду, але обертав у руках свій топір і немов любувався блиском його вістря та обуха, показуючи явно, що глибоко погорджує цілою тою радою») З приводу чого велася розмова на копі між боярином і З. Беркутом?

Якої думки був З. Беркут про князя Данила? («Не вітцем і опікуном ми вважаємо твого князя, але карою божою, засланою на нас за гріхи наші, від якої мусимо відкупуватися щорічними данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він про нас, тим ліпше для нас. І коби вся наша Русь могла позбутися сьогодні його з усіма його ватагами, то, певно, була би ще щаслива і велика!»)

Про яку небезпеку для Червоної Русі розповів З. Беркут?

Що мав на увазі З. Беркут, говорячи Т. Вовку про таке: «...до чистого діла треба й чисті руки»?

Як висловився З. Беркут Т. Вовку про бажання боярина бути госпо­дарем тухольської громади? («Батьки наші казали нам: шкірного і не­потрібного члена громади, розбійника, конокрада або постороннього, що без волі громади забирав би громадські землі, з родиною такого прогнати з границь громадських, а дім його розвалити і зрівняти з землею»)

За що дорікає старий Беркут боярину на копі? («...Скажи сам по сові­сті, чи ліпше ти поступаєш з нами, як розбійник ? Адже ж землю нашу забираєш — наше найбільше і єдине добро. Людей наших гониш і вбиваєш на смерть, худобу нашу стріляєш! Чи так роблять чесні громадяни?»)

Про які свої заслуги проголосив Т. Вовк на копі? («Проти князя київсько­го воював, проти князів волинських, і польських, і мазовецьких... Я воював і проти монголів над Калкою») Як до них поставився З. Беркут?

За що громада поважає Митька Вояка? («...Своєю одною рукою вмів плести скусні коші і знав багато пісень та оповідань про далекі краї, то громада прийняла його в свої члени, живила його і зодягала за чергою, загально люблячи і поважаючи його за рани, понесені в війні з наїзником, і за його чесний, веселий характер»)

В чому виявилася жорстокість боярина до Митька Вояка?

Що вирішила громада на суді стосовно Т. Вовка? («За три дні віднині приїдуть наші люди, щоб розвалити твій дім і загладити навіть слід твого буття у нас»)

Яку звістку почули тухольці від посланця підгірських громад? («Зруйно­вані ми... Села наші попалені, худоби грабовані, молодіж вигибла. Широкою рікою розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю. Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі»)

З яким проханням звернулися посланці угро-руських громад до ту­хольців? («...Спиніть тоту страшну хмару, не допустіть її звалитися в нашу країну! ...А скоро раз вони переваляться через гори, то вже там ніяка сила не спинить їх, і всі ми погибнемо марно. ...Тілько не опускайте рук, не тратьте надії, ставайте до бою з поганим наїзником!»)

В чому вбачав З. Беркут причини поразки русичів у боях з монгола­ми? («Сила їх велика, а нещасні порядки на наших долах дозволили їм зайти аж у серце нашого краю, перед поріг нашої хати. Князі й бояри потратили голови або зраджують край свій очевидячки»)

До чого закликає З. Беркут посланців? («Доки в руках бояр засіки і проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кожної хвилі сей прехитрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутали вас боярська неситність і княжа сваволя»)

Про що свідчить закінчення копи?

4. Робота над IV розділом повісті

Переказ цікавих епізодів твору.

Тема: відтворення картин жорстокості монголо-татар; рішення Т. Вов­ка помститися тухольцям за їх образу відносно нього зрадою і при­служництвом монголам.

Ідея: засудження жорстокості, підступності, жаги до збагачення, пра­гнення здобути славу шляхом смерті, зради, брехні.

Основна думка: ніщо немає страшного, ніж зрада рідного краю, його народу.

Проблематика:

батьки і діти;

честь і зрада;

любов і ненависть.

Композиція: опис страшних картин загарбницьких походів монголів внаслідок князівських міжусобиць на Русі.

Зав'язка: рішення Т. Вовка помститися тухольцям зрадою монголам. Кульмінація: звинувачення Мирослави батька у зраді, обіцянка Т. Вов­ка допомогти монголам потрапити до Тухлі.

Розв'язка: Т. Вовк прощається з Мирославою і вирушає з десятити- сячним відділом монголів на чолі з Бурундою на Тухлю.

Сюжет.

Батий зі своєю стотисячною ордою рухався на руській землі, за­лишаючи після себе пожежу і смерть. Русь на ті часи була роз'єднана, що і сприяло її швидкому завоюванню.

Т. Вовк вирішує помститися тухольцям за свою образу зрадою. Він умовляє дочку залишити Тухлю і піти до монголів. Мирослава спереча­ється, але підкоряється волі батька.

Пета із задоволенням зустрів старого «помічника і друга». Т. Вовк обіцяє допомогти монголам перейти Карпати коротким шляхом через Тухлю.

Пета дарує Мирославі перстень, який дає їй можливість вільно пере­суватися у стані ворога.

Мирослава дорікає батькові за його зраду, прагне позбавити себе життя заради Максима.

Боярин разом із десятитисячним відділом татар на чолі з Бурундою вирушає до Тухлі.

Обговорення змісту розділу за питаннями:

Якої шкоди завдали татари Русі? («Широкою рікою плили по Русі по­жежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Пе­реяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів»)

З якою метою монголи вирушили у військовий похід? («Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна засилена племенем, спорідненим монголам, від котрого великий Чінгісхан монгольський домагався, щоб йому піддалося. Угри не хотіли піддатися і страшенний похід монгольської орди мав їм показати месть великого Чінгісхана»)

В чому були причини завоювання татарами більшої частини Русі? («...Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми міжусобицями. ...Слабі твердині падали, більше через зраду і підкупство, ніж силою поборені»)

Як у творі описано жорстокість монголів? («...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»)

Яким чином висловився боярин про Максима Мирославі? («О, я знаю, що ти готова батька свого покинути для нього, ти перестала вже любити батька для нього! А тільки я кажу тобі дівчино: не вір тому поверховому блискові! Не вір гадюці, хоч кораловими барвами міниться!») З чим це було пов'язано?

Про який сон розповіла Мирослава батькові?

За що Т. Вовк докоряв дочці?

Як боярин охарактеризував князя Данила? («О, хитра се штука, той князь! Використати силу чоловіка, виссати його, мов спілу вишню, а кістку кинути геть — на те він якраз. І який рад був він, коли я по­просив у нього даровизни землі в Тухольщині!»)

Чим був роздратований боярин? («Ну, а може, вертати нам до Тухлі, до тих проклятих хлопів, до того чорта Бекрута, і просити у них ласки, піддатися їх карі, зректися свого боярства і благати їх, щоб нас прийняли до своєї громади, як рівні рівних, і жити з ними так, як вони, з вівцями вкупі між вівсом і гноєм?»)

Що побачили Т. Вовк з дочкою, коли стали на вершину гори? («...Роз­кинулася широка стрийська долина морем пожеж і огню. Небо жевріло кривавим відблиском. Немов з пекла, неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових, гомін сидячих при огнищах чорних, косматих людей, а геть-геть далеко роздираючі серце зойки мордованих старців, жінок і дітей, в'язаних і ведених у неволю мужчин, рик скотини і хрускіт будинків, що, перепалені, валилися додолу, а потім величезні водопади іскор, мов рої золотистих комах, збивалися під небо»)

Якому рішенню батька була здивована Мирослава? Як вона зреагувала на нього? («Яж знаю, що ти любиш мене!Я... я не покину тебе ніколи! Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім'я на вічну ганьбу!»)

Як Мирослава висловилася батьку про його рішення зрадити країну? («Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!»)

Яку думку висловив автор повісті про огидність Т. Вовка? («...Не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна»)

З чим, на ваш погляд, було пов'язано те, що монгольська сторожа по­в