Г. СКОВОРОДА. БІБЛІЙНА ОСНОВА ТВОРЧОСТІ. «ВСТУПНІ ДВЕРІ ДО ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБРОНРАВНОСТІ», АФОРИЗМИ

Мета:   дослідити й осмислити основи Біблії у творчості Г. Сковороди; опрацювати зміст програмового філо­софського трактату; вміти коментувати смисл афо­ризмів письменника; розвивати логічне та образне мислення, навички осмисленого сприйняття філо­софських понять і афоризмів, уміння грамотно ви­словлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати світогляд школярів; виховувати поша­ну до народної моралі, прагнення дотримуватися її норм; прищеплювати відповідальність за дору­чену справу.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Г. Сковороди, Біблія, міні-виставка філо­софських творів митця, дидактичний матеріал (тес­тові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

Організаційний момент

Перевірка домашнього завдання

Заслуховуються усні твори-мініатюри школярів «Місто очима Г. Сковороди». Стисле обговорення їх змісту. Підведення під­сумків.

Міні-конкурс на кращого виконавця напам'ять поезії Г. Ско­вороди «Всякому городу — нрав і права». Визначення пере­можців заходу.

Актуалізація опорних знань

1. Літературознавчий конкурс «Мандрівники»

Завдання: подорожуючи сторінками книг Г. С. Сковороди,

пізнай його твір за поданим уривком.

Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. («Всякому городу— нрав і права»)

Веселість серця — життя для людини. («Бджола та Шер­шень»)

О, когда бы же мне в дурні не пошитись... («De Libertate»)

«Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неваж­ким, а важке непотрібним». («Бджола та Шершень»)

«.. .Тело человеческое видно, но прощающій і содержащій оное ум не виден». («Начальная дверь...»)

«І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу». («Собака і Вовк»)

«Прежде всех отца і мать почитай і служи им. Они суть види­мое портреты того невидимого существа, которое тебе столько одолжает». («Начальная дверь...»)

«Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюб­ний громадянин, і досить з тебе». (Афоризм)

Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато. («De Libertate»)

Я ж у полоні нав'язливих дум: / Лише одне непокоїть мій ум. («Всякому городу нрав і права»)

«Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хи­трий погляд твій...» («Собака і Вовк»)

«Коли є червінець, навіщо бажати, щоб і гаманець був золо­тий». (Афоризм)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Фронтальне опитування

Що кожний розуміє під словом «Біблія»? У чому її призна­чення.

Для чого у творах художньої літератури використовуються біблійні легенди та притчі?

У чому вбачив смисл життя Г. Сковорода і що з цього приводу зазначено в Біблії?

Чи спроможний кожний із вас пізнати себе, виявити свої за­датки і в результаті цього обрати в майбутньому вид практич­ної діяльності? Відповідь стисло вмотивуйте.

Чим твори Г. Сковороди є актуальними зараз?

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Основний зміст уроку

Залиш, о дух мій, Скоро всі земляній міста! Зійди, мій душе, в гори, Де правда живе свята...

Г. Сковорода

Г. Сковорода, мов ma Діва Божа — істина, хто в убогості творив промисел Божий — продовжував рід людський, примножував для власної вигоди чесною працею добро.

М. Жулинський

Біблія і Г. Сковорода

Своїм життям, своїми повчаннями, своїми мандрівками по Україні митець наче заново відкривав людям прості істини, які народ український формував протягом тисячолітнього буття і які вписані органічно в «найдосконаліший й наймудріший ор­ган — в Біблію. Для Григорія Савича Біблія була своєрідною аптекою, призначеною «для лікування душевного стану, не ви­ліковного жодними земними ліками», бо «людина є всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань».

Він не замірявся духовно переформувати все суспільство: треба зцілювати конкретну людину, відкрити їй сенс буття, шляхи до­сягнення людського щастя, а вже тоді вільна людина, яка пізнала саму себе, зможе змінити довколишній світ і віднайти шляхи та засоби оздоровлення суспільства.

«Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря,— повинен спо­чатку виміряти себе»,— писав Г. Сковорода у філософському трактаті.

В. Шинкарук так пояснює ставлення філософа до Біблії: «Сковорода дав інтерпретацію Біблії, і ця його «Біблія» так відноситься до церковної Біблії, як «Енеїда» Котляревського до «Енеїди» Вергілія. Істинний смисл, за Сковородою, полягає в прихованій за символічною формою ідеї рівності всіх людей, любові і спільності всього... Як і багато інших митців слова, Г. Сковорода намагався своєю теоретизацією Біблії відродити бунтарський дух раннього християнства. І навчав він не Біблії, а ідей рівності, братства, свободи, ідей неприйняття ганебної со­ціальної дійсності.

Філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомо­гою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального, з погляду моральності, світу, в якому стверджується істинно люд­ський спосіб життя.

Опрацювання філософського трактату Г. Сковороди «Вступні двері до християнської добронравності»

Виразне читання, коментар, переказ окремих епізодів філо­софського твору.

Тема: надання порад, рекомендацій і роз'яснень молоді щодо особливостей побудови світу і ролі кожної «натури» в ньому.

Ідея: возвеличення норм християнського добронравія, які сприятимуть вихованню людей, впливатимуть на їх кругозір, світогляд.

Основна думка: трактат — твір, який пробуджує свідомість людей, вчить їх думати, змушує замислюватися над різними явищами життя.

Особливості назви твору.

«Начальная дверь...» — так Г. Сковорода називає курс лек­цій з «християнського добронравія», тобто стиль.

Композиція.

Твір містить «Предверіє» тобто передмову, бесіди з десяти глав, п'ята з яких — «Десятисловіє», так звані «Десять божих заповідей», що були записані Мойсеєм на десяти кам'яних до­шках (згідно з біблійними легендами).

У філософському трактаті використано риторичну фігуру ви­тікання. Це така побудова тексту, коли зміст одного речення обу­мовлює зміст другого, зміст другого — третього і т. д.

Обговорення змісту твору. Бесіди за питаннями:

3 якою метою Г. Сковорода звертається у творі «Начальная дверь...» до молодого шляхетства?

Що він розуміє під словом «добронравіє»?

За що Григорій Савич вдячний Богові? («...Нужное зделал нетрудным, а трудное ненужным»)

У чому він вбачає призначення щастя для людини? («Непі слаже для человека а нет нужнее, как щастія»)

Як у творі пояснюється сутність царствія божого? («Царствіє божіе внутр нас. Щастіе в сердце, сердце в любви, любовь же в законе вечнаго»)

Які припущення висловив Г. Сковорода стосовно того, від чого могло б залежати щастя людей? («Что было бы тогда, если бы щастя, пренужнейшее и любезнейшее для всех, зависемо от места, от времени, от плоти и крови? Тога бы и щастія наше и мы с ним были бедные. Кто б мог добратся к тем мес­там? Как можно родится всем в одном коем-то времени? Как же и поместится в одном чин? И стать? Кое же то и щас­тіе, утвердженное на песке плоти, на ограниченном месте и времени, на мертвом человеке?»)

Чому щастя, на думку Григорія Савича, необхідність? («Не ищи щастія за морем, не проси его у человека, не странствуй по планетам, не волочись по дворам, не ползай по шаре земном, не броди по Іерусалимам... Златом можеш купить деревню, вещь трудную, яко обходимую, а щастія, яко необходимая

необходимость, туне везде и всегда даруется». «Тем-то оно и трудное. Никогда бы не розлучилось от тебе, если бы было необ­ходимое». «Щастіе ни от небес, ни от земли не зависит»)

Що є легким і потрібним для людини? («Нужное есть только одно: «Єдино есть на потребу». «Одно только для тебе нуж­ное, одно же только и благое и легкое, а протчее все труд и болезнь»)

Як зрозуміти трактування Г. Сковороди, що Бог «есть оное едино»?

За що люди повинні бути вдячні Богові? («...Что все нас оставляет и все для нас трудное, кроме того, что потребное, любезное и единое»)

Чому щастя, на думку філософа, перебуває в серці і душі лю­дини?

3 яких двох «натур» складається світ? Чим це пояснить? («...од­на — видимая, другая — невидимая. Видимая натура назы­вается тварь, а невидимая — бог. Сія невидимая натура, или бог, всю тварь проницает и содержит. ...Тело человеческое видно, но проницающій и содержащій оное ум не виден»)

Як називали Бога у давнину? Прокоментуйте ці «імена». («...У древних бог назывался ум всемірньїй. Єму ж у них были разные имена, например: натура, бьітіе вещей, вечность, время, судьба, необходимость, фортуна и проч...»)

Хто є Бог для християн? («А у християн знатнейшія ему имена следующія: дух, господь, цар, отец, ум, истина»)

Через що у давнину Бога порівнювали з математиком? («...Потому что непристанно в препорціях или розмерах упражняется, вылепливая по разным фигурам, например: травы, дерева, зверей и все прочее, а еврейскіе мудрецы упо­добили его горшечнику»)

Як Г. Сковорода характеризує особливості кожної людини? Чому кожна — неповторна? («И как в теле человеческом один ум, однак разно по разсужденію разных частей действует, так и в помянутых со жите льете ах, сею премудростію свя­занных, бог чрез различные члены в пользу общую произво­дит действа»)

Чим «Десятисловія» Г. Сковороди нагадують заповіді Бога?

Через що щастя людини може бути «подібно воровской мо­нете?

Прокоменуйте фразу: «Все то идол, что видимое».

Від чого застерігає письменник читача в III частині «Десятис­ловія»? («...Не впади в ров безумія, будто в свете ничего нет, кроме euduMocmeii, и будто имя (бог) пустое есть. В сей-то бездне живут клятвы ложныя, лицемерія, обманы, лукавства и все тайных и явных мерзостей страшилища»)

Чому кожному необхідно пам'ятати про день суботній? («Сія ты повсюду и внутрь тебе кроющееся величество божія с ве­рою и страхом в день цей прославлять не забывай, а покла­няйся не пустыми только церемоніалами, но самым делом, сердечно ему подражая»)

Чим ви повинні бути зобов'язаними своїм батькам? Як про це зазначав Г. Сковорода? («Прежде всех отца и мать почитай и служи им. Они суто видимые портреты того невидимого существа, которое тебя столько одолжает»)

Доведіть, що любов — «вся десятословія сила... в одном сем імені».

Для чого людині потрібні віра, надія, любов? (Віра — «закры­тое всем советом блаженство, будто издали в зрительную просматривает трубку, в которой и представляется». На­дія — «слепо и насильно удерживает серце человеческое при единородно сей істине, не попущая волноватись подлыми по­сторонних мненій ветрами». Любов — «Сій добродетелі серця человеческое, будто надежный ветер корабль, приводит, на­конец, в гавань любви и ей поручает»)

Що є законом Божим?

а)  «Райское древо»;

б)  «плод жизни»,

в)  «божіе в человеке сердце»;

г)  «дверь храма божія».

Як у творі Г. Сковорода характеризує заздрість? («Главнешая всех есть зависть, мать протчих страстей и беззаконній. Она есть главным центром оныя пропасти, где душа мучится. Ничто ее не красит и не пользует. Не мил ей свет, не люба благочинность, а вред столь сладок, что сама себе десятью снедает»)

Що для людини є «чистосердечіє»? У чому полягають його плоди? («Оно подібно прекрасному саду, тихих ветров, слад- кодышущих цветов и утехи исполненному, в которой про­цветает древо нетленныя жизни. А вот плоды его: доброже­лательство, незлобие, склонность, кротость, нелицемеріе, благонадежность, безопасность, удовольствіе, кураж и про- тчія неотъемлемыя забавы»)

Чому вчить цей твір Г. Сковороди? До чого прагне філософ?

Чи є вірогідність змінити людиною свій негативний образ життя, незадовільну поведінку, неприємні риси характеру під впливом законів Бога, його повчань? Відповідь вмотивуйте.

Визначте свої позитивні і негативні риси характеру, особли­вості поведінки. Зробіть самовисновок, який оформить пись­мово за допомогою прийому «Доміно» (позитивне <-» «я» <-» негативне).

«Вільний мікрофон». Стисло вмотивуйте, чи може людина пі­знати і виховати себе за допомогою «Начальних дверей...».

Філософські висловлювання, їх коментар.

«Щастія в сердце, серце в люби, любов же в законе вечного».

«Благодаренія ж блаженному богу, что трудное сделал ненуж­ным ».

«...Тело человеческое видно, но проникающій и содержащій оное ум не виден».

«Поступай и здесь так, как на опере, и довольствуйся тем, что глазам твоїм представляется».

Важнешее дело божіе есть: одну безпутную душу оживотворить духом своїх заповедей, нежели из небьітія произвесть новый земный шар, населенный беззаконниками».

«Не тот верен государю, кто в точності его вникнуть стара­ется, но кто волю его усердно исполняет».

«Правда твоя, правда вовек, и закон твой — истина».

«Любов есть вечным союзом между богом и человеком».

Висновок.

Духовність людської особистості стає основним об'єктом уваги Г. Сковороди; він вважав, що людське щастя залежить від пі­знання духовного світу людини та вироблення морально-етичних засад — добра, правди, честі, справедливості та інших чеснот, які є основоположними для життя і діяльності «істинного чело­века». Щасливою людина може стати тільки тоді, коли пізнає сама себе, «свого бога», тобто свою «невидиму натуру», і обере той чи інший вид праці, відповідний своїй природі.

3. Афоризми Г. Сковороди

3.1. Теорія літератури.

Афоризм (від гр. aphorismos — відокремлюю, визначаю) — ко­ротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам'я­товування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також нази­вають крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень.

Виразне і осмислене читання афоризмів, обговорення їх змісту.

Ідейно-художній аналіз висловлювань. Бесіда за питаннями:

3 якою метою Г. Сковорода складав свої афоризми? Що було підґрунтям їх створення?

Як умовно за тематикою можна розподілити крилаті висловлю­вання митця? (Наприклад, про науки, дружбу, любов, життя, істину, раціональність використання часу, честь і поряд­ність тощо)

Над чим змушують нас задуматися афоризми?

Чи пов'язані крилаті висловлювання Г. Сковороди з його фі­лософією? Відповідь вмотивуйте, наводячи переконливі об­ґрунтування.

Робота в малих групах. Аналіз афоризмів, опрацювання питань.

Вислів, що вразив вас своїм змістом і оригінальністю.

У чому актуальність цього висловлювання?

Практичне застосування афоризму у власному житті.

Міні-дискусія.

Учні поділяються на групи, дотримуючись власних переко­нань і вміння аргументовано довести власну думку.

Група І — ті, хто вважає афористичні висловлювання Г. Ско­вороди доречними, потрібними, життєво необхідними.

Група II — частково поділяють думки попередньої групи.

Група III — учні, які не погоджуються зі змістом і призна­ченням жодного з афоризмів філософа.

Група IV — байдужі до цих крилатих фраз Григорія Савича.

Підсумок дискусії.

3.7. Рубрика «Мої улюблені афоризми Г. Сковороди».

Любов.

Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Все минає, а любов після всього зостається.

Щастя.

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь й завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасли­віший той, хто вміє ним користуватись.

Наука, освіта, пізнання.

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ні­коли не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався безді­яльним.

Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.

Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогаду­валися.

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тіло.

Більше думай і тоді вирішуй.

Розум завжди любить до чого братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

3 видимого пізнавай невидиме.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Здоровий спосіб життя.

Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — ду­шевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

Дружба.

Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді до­брих товарів не придбати поганих і зіпсованих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю най­ліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не потратити на щось підроблене.

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

Праця.

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — зна­чить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справ­жніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

Краса.

Не любить серце, не бачачи краси.

Природа прекрасного така, що чим більш на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

Час.

3 усіх утрат утрата часу найтяжча.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само, як добра старість — нагорода гарної юності.

Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не мо­жуть.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Начальная дверь ко христіанському добронравію»

«Начальная дверь...» — це твір-поученіє для:

а)  панів, що знущалися над бідним людом;

б)  тих, хто намагався нав'язати католицьку віру;

в)  паломників і аскетів; г) молодого шляхетства.

Г. Сковорода висловлює подяку Богові за те, що той:

а)захистив       обездолених;

б)  наділив людину розумом і кмітливістю;

в)  важке зробив непотрібним; г) карає злочинців.

Найважливішим, на думку філософа, для людини є:

а)  отримання насолоди під час відпочинку на лоні природи;

б)  дотримуватися законів божих;

в)  мати багато друзів;

г)  відчувати себе щасливою.

Найлегшим для людини є те, що їй:

а) дозволено не робити; б) потрібно і необхідно;

в)  подаровано без будь-яких зусиль; г) надано Богом.

Як вважає Г. Сковорода, «видима натура» — це: а) повітря; б) Бог; в) твар; г) гори і долини.

У давнину Бога називали:

а) розумом всесвітнім; б) святим духом; в) царем неба;

г)  батьком усього людства.

Що дозволяє не називати людину дикою або страшним мон­стром?

а) Премудрість; б) самопожертва; в) ввічливість; г) влада.

Свято, про яке згадує поет у главі 4 трактату:

а) Вербна неділя; б) Благовіщення; в) Пасха; г) Стрітення.

Все, що видиме, на думку філософа,— це: а) примара; б) недруг; в) ідол; г) Бог.

Г. Сковорода у главі III «Десятисловія» застерігає людину, щоб вона не:

а) стала на шлях злочину; б) потрапила у рів безумства;

в)  принизила гідність іншої; г) забувала шанувати Бога.

День, про який нагадує поет людині (ч. IV «Десятисловія»): а) святковий; б) суду Божого; в) суботній;

г)  свого народження.

Кожний повинен бути вдячним (ч. V Десятисловія»):

а) государю; б) священику; в) вчителям; г) батькам своїм.

Сьомою Божою заповіддю, про яку зазначає Г. Сковорода, є: а) «Не прелюбодійствуй!»; б) «Не убій!»; в) «Не воруй!»;

г) «Чти отца твого!»

Страшною злобою називає філософ:

а) лукавство; б) коли звинувачують невинного;

в)  лицемірство; г) жадність.

Що є «закрытое всім советам блаженство»? а) надія; б) любов; в) щирість; г) віра.

В якому слові «вся десятисловія сила вміщается»: а) повага; б) віра; в) любов; г) істина.

Божий закон порівнюється із:

а) сонячним сяйвом; б) співом пташок; в) райським деревом;

г)  людським життям.

Заздрість — це:

а)  «мать протчи страстей и беззаконній»-,

б)  «все то идол»; в) «есть источник худых наміреній»; г) «портрет существа, которое тебе столько одолжает».

Що не є плодом «чистосердечія»?

а) «Нелицеміріе»; б) «незлобіе»; в) «спокойствіе»;

г) «удовольствіе».

«Афоризми»

До якої тематичної групи належить крилате висловлювання: «Більше думай і тоді вирішуй»?

а) наука; б) дружба; в) діяльність; г) моральні якості.

Афоризм, який не належить до теми «Наука»:

а)  «Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя»;

б)  «Одне мені тільки близьке, вигукнув я: о школо, о книго!»

в)  «З видимого пізнавай невидиме»;

г)  «Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний».

Закінчіть висловлювання: «Не за обличчя судіть, а за...»: а) розум; б) манеру поведінки; в) серце; г) погляд людини.

Віднайдіть початок висловлювання за поданим закінченням: «...ти перестанеш належати сам собі»:

а)  «Звірившись на море»;

б)  «Коли не озброїшся проти нудьги...»;

в)  «Більше думай...»; г) «Коли затулені зіниці...»

У чому полягає основна думка афоризму: «Всяка їжа і життя смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру»?

а)  засудження надмірного вживання їжі;

б)  доцільність використання часу;

в)  несвоєчасне харчування людини;

г)  регулярне вживання їжі і пиття дозволяють людині уник­нути нервових стресів.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках Картка № 1

Обґрунтуйте думку Г. Сковороди стосовно того, що Богу необ­хідно бути вдячним, оскільки він «нужное зделал нетрудним, а трудное ненужним». Наведіть приклад з власного життя.

Доведіть, що «щастя в сердце, серце в любіви, любов же в за­коне вечного». Свої міркування узагальніть.

Зображення якого птаха містив герб премудрості? а) Ворона; б) орла; в) голуба; г) солов'я.

Картка М 2

Чому, на ваш погляд, Г. Сковорода вважав, що щастя людина не може купити за будь-які гроші, скарб? Як же його тоді здо­бути? Висловіть свої пропозиції щодо цього.

Про що, на ваш погляд, свідчить афоризм Г. Сковороди «З не­видимого пізнавай невидиме». Відповідаючи, посилайтеся на приклади з життя, творів художньої літератури.

Хто із зазначених осіб висловився: «Положись на мене сліпо»? а) Юда; б) Бог; в) цар; г) янгол-охоронець.

Картка № З

Що       мав на увазі філософ, висловлюючи думку афоризмом: «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений». Свої міркування вмотивуйте.

Поясніть трактування фрази Г. Сковороди від імені Бога до людини: «Я глава твого благополуччя и світ разума». Зробіть висновок.

У разі якщо людина зрадить Бога («Начальная дверь...»), то її щастя буде схожим на:

а) фальшиву монету; б) гумову кулю; в) зів'ялу квітку; г) темну хмару.

Підсумок уроку

Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

Домашнє завдання

Вивчити напам'ять кілька афоризмів (на вибір); підготуватися до тематичної контрольної роботи.