Маяло житечко, маяло
Маяло житечко, маяло,

Як у полі стояло,

А тепер не буде маяти,

А буде в стодолі2 лежати.

До межі, женчики, до межі,

Бо мої пиріжечки у діжі.

До краю, женчики, до краю,

То я вам пиріжечка покраю.

Котився віночок по полю,

Просився у женчиків додому:

— Возьміте мене, женчики, з собою

Та занесіть мене до господаря в стодолу,

Бо я вже в чистім полі набувся,

Буйного вітречку начувся.

Од ясного сонечка нагрівся,

А дрібного дощику напився;

Нехай же я у стодолі одпочину,

Поки вивезуть знову на ниву.



2 Стодола (клуня) — будівля для зберігання врожаю, для молотьби.



Коментар

Збирання врожаю, жнива — це вінець праці хлібороба, його надій та сподівань. Тому ця праця, хоч і була важкою, усе ж вважайся святом, супроводжувалася піснями. Коли поверталися додому, кращій жниці одягали на голову вінок із колосся, прикрашений квітами. Перший сніп (або останній) урочисто несли додому, ставили на покуті й тримали до Різдва. Хліб — невід'ємна частина людського життя, тому до нього ставляться з великою пошаною, І в обжинковій пісні «Маяло житечко, маяло...» жито виступає як дійова особа.