АНАЛІЗ ПОЕМИ «МОЙСЕЙ»
«Народе мій, замучений, розбитий» (Пролог до поеми «Мойсей»)
Поема починається з прологу — своєрідного високопотичного коментаря до поеми. Появі прологу сприяв щасливий випадок. З'явився він уже після того, як текст поеми було набрано в друкарні. Сучасник Франка літературознавець М. Мочульський згадує: «Я був з поетом у друкарні саме тоді, коли кінчився друк «Мойсея». Зажурений управитель друкарні К. Беднарський показав поетові, що на початку надрукованої поеми лишається кілька незадрукованих сторінок і радив написати вступне слово. Поет подивився на білі сторінки і сказав спокійно: «Добре, добре, я щось напишу і принесу». І приніс на другий день відомий пролог».
У пролозі до поеми І. Франко немовби стисло формулює її ідею. У хвилюючих, натхненних рядках перед читачем постає історична доля українського народу, його минуле, сучасне й майбутнє.
Поет висловлює глибокий біль з приводу тяжкого соціального й національного гніту, під яким перебуває український народ, біль, спричинений пасивністю і темнотою народу, нерозумінням ним своєї ролі перетворювача світу:
Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу...
Пролог не залишає в читача жодного сумніву в тому, що, змальовуючи поневіряння євреїв, їх духовну вбогість і неспроможність усвідомити власну історичну місію, Франко мав на увазі своїх сучасників — українців.
Поет певен, що всі жертви, принесені заради формування політичної, соціальної і національної свідомості його земляків, не пропадуть марно і народ виборе своє щастя: *
Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, . Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі, І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.
У пролозі до поеми «Мойсей» Франко вславлює могутню силу поетичного слова, як грізної зброї в боротьбі з гнобителями:
О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну! Отже, пролог ясно визначає тему поеми «Мойсей». У поемі підноситься ідея боротьби людей за соціальне й національне визволення, причому особливий акцент зроблено на взаємовідносинах вождя і народу.
На читача поеми звичайно найсильніше враження справляє саме пролог до поеми, про який Микола Бажан сказав, що він «трагічний і оптимістичний воднораз, урочистий і могутній, мов акорди бетховенської симфонії, осяяний світлим видінням майбутнього».
Пролог до поеми «Мойсей» строфічно побудований терциною.
Наведемо приклади:
1) Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
2) Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
3) Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
4) Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
5) Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?
6) Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятіиіою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
Отже, як бачимо, весь пролог складається із строф з трьома рядками, і римування також підпадає під терцинну будову.
У кінці прологу окремо стоїть рядок: «Твойому генію мій скромний дар весільний», який римується з другим рядком попередньої трьохрядкової строфи. А це, як відомо, теж не суперечить терцинній будові.