Головні члени речення(підмет і присудок)
Щоб правильно визначити будову речення, а отже, й поставити розділові знаки, треба насамперед знайти в ньому підмет і присудок (синтаксичний центр).
Підмет
Підмет — головний член двоскладного речення, що означає предмет (чи особу), явище, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
1. (хто? що?) Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять (хто? Що?) гаї де з дня народження мені співали (хто? Що?) солов’ї. (М. Нагнибіда.) 2. В житті існує не тільки (хто? що?) «хочу», а й (хто? що?) «треба». (О. Гончар.) 3. (хто? що?) Багато вітрів прошуміло над головою. (О. Довженко.) 4. (х т о? щ о?) Душ з п'ять хлопців мостилося коло столу з книжками. (С. Васильченко.)
За способом вираження і будовою підмети поділяються на прості і складені.
Підмет називає предмет, про який щось стверджується або заперечується в реченні, і відповідає на питання хто? що?
Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, пробуємо замінити його займенниками він, вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — інше слово (додаток, звертання).
1. Світи нам, день [замінити займенником не можна], безсмертними вогнями. (В. Сосюра.) — Світить нам день [він] безсмертними вогнями. 2.Город [його] було засаджено всякою всячиною. (О. Довженко.) — Город [він] був засаджений всякою всячиною. 3. Дуби [вони] сплели кошлаті віти [їх], шумлять в задумі ясени [вони]. (Л. Дмитерко.)
У підрядних реченнях підмет буває виражений сполучними словами хто, який, що. Слово що лише тоді виступає підметом, якщо його можна замінити займенником який або підставити замість нього іменник з головного речення.
1. Хто правду любить, той наш брат. (Леся Українка.) 2. Мій Києве! Нема таких туманів, які б [тумани] не розійшлися над тобою... (М. Рильський.) 3. Ми працю любимо, що [яка, праця] в творчість перейшла, і музику палку, що [яка, музика] ніжно серце тисне. (М. Рильський.) 4. Історія народів учить, що [замінити не можна] та держава велична, в якій велична мала людина. (О. Довженко.)
Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієслова, до якої не можна поставити питання х т о? щ о? У такому разі підмет визначаємо за змістом.
1. Лиш боротись — значить жить. (7. Франко.) 2. Жити у небі і гинути в леті — осуд старих журавлів. (Л. Первомайський.) 3. Яке це щастя, друже мій,— горіти, а не тліть. (В. Сосюра.)
Є речення, у яких нема підмета.
Іду на клич доби. (О. Підсуха.) 2. Треба бути щедрим і вимогливим до себе. (О. Довженко.) 3. В гаю давно вже стемніло. (С. Васильченко.) 4. І вам так приємно буде від того шовкового дотику хлібів. (Ю. Збанацький.)
За структурою розрізняють простий і складений підмети. Підмет, виражений одним повнозначним словом, називається простим. Підмет, виражений синтаксично нерозкладним словосполученням, називається складним.
Простий підмет може виражатися:
1. Формою Н. відмінка, наприклад:
а) іменника (А в тому селі бабуся жила);
б) займенника різних розрядів (Шаленів він (вітер) усю ніч,не стихаючи).
2. Субстантивованим числівником, наприклад: Мільйони радо йдуть (І. Франко). Вісім ділиться на два.
3. Субстантивованим прикметником, наприклад: Або чорнобрива в гаю заспіває; Там старий жде з старостами (Т. Шевченко).
4. Субстантивованим дієприкметником, наприклад: Поранені чекали біля переправи.
5. Неозначеною формою дієслова, наприклад: Готувати український борщ — це справжнє мистецтво. Любить свій край це для народу – жити.
6. Прислівником, наприклад: «Завтра» прозвучало, наче вирок.
7. Вигуком, наприклад: Майданом розкотилося одностайне «слава!».
8. Службовим словом, наприклад: Ваше «так» має вирішальне значення.
Складений підмет виражений словосполученням, утвореним із двох або кількох повнозначних слів.
Складений підмет виражає:
1. Складні географічні та астрономічні власні назви: Малі Дубові Гряди [ назва села] розсіялися на горбах. Зійшло Сузір’я Пса.
2. Назви установ і посад: Верховна Рада України працює сесійно.
3. Словосполуку, що включає прізвище, ім’я, ім’я по батькові або є назвою пароплавів, пам’яток, твору, цитатою: Іван Петрович Котляревський започаткував українську драматургію. «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» розбудили цікавість російської інтелігенції до України.
4. Синтаксично нерозкладні словосполучення зі значенням сумісності (типу батько з сином): Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Прикордонник із собакою подолали перешкоду.
5. Сполученням власне кількісного числівника з іменником у формі Н. відмінка множини або Р. однини чи множини з кількісним значенням, наприклад: Чотири покоління зберігали цю родинну реліквію. В машині стояло ще кілька полкових розвідників.
6. Синтаксично нерозкладні словосполучення зі значенням вибірковості (типу хтось із них) , наприклад: Хто зі старших може мені порадити? А кожен з них – сестра і брат.
7. Синтаксично нерозкладні словосполучення зі значенням приблизної кількості (слова близько, більше, менше, понад, з, до + числівникове словосполучення), наприклад: Лише декілька машин залишилося на шосе. І його підхопили з десяток рук… Чоловік із десяток зібралося на майдані під вечір.
8. Іменниками, що означають угруповання людей або тварин у Н. та Р. відмінку множини, наприклад: Майже полк піхотинців прибув уранці на станцію. У вибалку скупчилася велика отара овець.
Примітка: Словосполучення такого типу можуть деколи розкладатися на підмет + означення, якщо можлива заміна другого іменника на прикметник: ключ журавлів – журавлиний ключ.
9. Нерозривною словосполукою, наприклад: «Вітаємо переможців!» — було написано над аркою.
10. Якщо виражений іменником підмет поширюють займенники весь або сам, він становить із ними один член речення: І ось нарешті вся сім’я зібралась.
Присудок
Присудок — головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання: що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий? Проте не завжди легко знайти присудок за допомогою питання. У такому разі треба орієнтуватися на те, як він виражений.
Присудок може виражатися:
1. Будь-яким дієсловом в реченні, що стоїть у дісному, умовному чи наказовому способі, а також у формі на –но, -то, наприклад: Багряний лист кружляє над галявиною і тихо падає.
2. Дієсловом вигукового походження, наприклад: А хвиля легенько – хлюп об човен.
3. Іменником, наприклад: Мій дядько – матрос на теплоході «Борисфен».
4. Займенником, наприклад: Я не ти.
5. Прислівником, наприклад: Допомагати немічним – це добре.
6. У деяких реченнях (особливо в підрядних із сполучником щоб) у ролі присудка виступає неозначена форма дієслова. Наприклад:Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. По роботі пізнати майстра.
7. Слова можна, треба, потрібно, слід, варто, неможливо, повинен у поєднанні з неозначеною формою дієслова (або й самі), а також слова нема (немає) завжди виступають присудками. Наприклад: До чистої мети треба йти чистою дорогою. Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити.
8. Іноді, щоб визначити присудок, усе речення слід поставити в минулому часі – тоді в присудку з’явиться дієслово-зв’язка був, була, було, були. Наприклад: Ніч [була] наче озеро в берегах неба.
9. У деяких випадках присудок визначається за тим, що в його складі є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити. Наприклад: Яке то щастя – свій народ у світлі бачити! Віра в велике майбутнє – [це] мої мозолі на руці. Руки твої роботящі – ось твоє щастя. Жити – [значить] Вітчизні служити.
10. Є речення, у яких нема присудка. Наприклад: Любов. В тобі і дружба, й добра злагода, і радість стріч, й печаль розлук.
Присудки бувають прості і складені(дієслівні та іменні).
Простим називається присудок, виражений дієсловом в одному із способів – дійсному, умовному або наказовому: Я чую смутку пальці крижані (Ліна Костенко). Чую – дієслово дійсного способу теперішнього часу. Поплила б я на схід сонця. Поплила б – дієслово умовного способу. Тільки дзвоник пролунає, ти за парту сядь відразу, приготуйся до уроку, жди учителя до класу. Сядь, приготуйся, жди – дієслова наказового способу.
Простий дієслівний присудок може ускладнюватися:
1. Повторенням дієслів-присудків: Співати не співає, а щось мужиче під ніс.
2. Присудком, вираженим дієсловом у складеній формі майбутнього часу: А тепер будемо вечеряти [вечерятимемо] всі разом.
3. Присудки, виражені фразеологізмами (без ножа зарізав, упало в око, живе на широку ногу, припала до душі, дійшов висновку), наприклад: Давно мені припала до душі ця пісня.
4. Способом додавання до дієслів-присудків часток давай, узяв, та(той), як, як же, наприклад: Ми підвелися та давай щосили махати руками.
5. Способом додавання до дієслівного присудка порівняльних сполучників як, ніби, наче тощо, наприклад: Сонце ніби залягло на далекій смужці лісу.
6. До простих належать також присудки, що виступають у складеній формі майбутнього часу буду робити), у формі наказового чи умовного способу (хай, нехай знає, робив би). Наприклад: Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста (Ліна Костенко).
Дієслівний складений присудок виражається поєднанням допоміжного змінюваного дієслова, яке стоїть в особовій формі, та неозначеної форми дієслова: Було таке. Я мусила збрехать (Ліна Костенко). Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну. Основне лексичне значення такого присудка закладене в головній частині, а граматичне — в допоміжній.
У ролі допоміжних дієслів найчастіше виступають дієслова, які вказують на:
1. Початок, кінець, продовження дії. Допоміжними словами виступають дієслова - стати, почати, перестати, закінчувати, продовжувати: В тіло почало входити м’яке тепло і напівсон. Велике вітрило почало напинатися під потужним вітром.
2. Можливість, здатність до виконання дії, прагнення, бажання, процеси мислення. Допоміжними словами виступають дієслова – могти, хотіти, мусити, намагатися, уміти, любити, думати. Наприклад : Цієї ночі Черниш довго не міг заснути. Спільними діями ми можемо відстояти незалежність держави. Я вирішив сказати нарешті все, що давно обдумав.
3. Необхідність, повинність виконання дії. Допоміжними словами виступають прикметники і дієприкметники – повинен, згоден, готовий, зобов’язаний, змушений тощо в поєднанні зі зв’язкою бути (яка може бути пропущеною). Наприклад: Я повинен був зробити це торік. Я згоден закінчити цю роботу.
4. Можливість або неможливість дії, час, здатність до виконання дії. Допоміжними словами виступають стійкі сполучення слів – бути не в силі, бути не в змозі, мати можливість, мати намір тощо. Наприклад: Ти матимеш змогу перевірити кожен мій запис.
5. До складеного дієслівного присудка можуть також увіходити фразеологічні словосполуки, наприклад: Спортсмен зробив спробу випередити свого суперника.
Примітки. Складені дієслівні присудки не слід плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова: Тоді Іван Половець наказав [що?] приготувати кулемети. Вони приходять [з якою метою?] послухати Сократа. Як відрізнити неозначену форму як основну частину дієслівного складеного присудка від вираженого неозначеною формою дієслова додатка? Якщо і неозначена форма дієслова, і допоміжне дієслово означають дію, виконувану тією самою особою, йдеться про складений дієслівний присудок. Якщо ж дія, названа допоміжним дієсловом, стосується підмета, а дія, названа неозначеною формою, - іншої особи, це додаток, наприклад: Тренер навчає плавати дітей різного віку(навчання здійснює тренер, але плавають діти). Крім того, виражений неозначеною формою дієслова додаток можна замінити відповідним додатком-іменником: Тренер навчає плавання дітей різного віку.
Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв'язки з іменною частиною (іменником, прикметником, числівником, займенником, інфінітивом, дієприкметником). У ролі дієслова-зв’язки виступає дієслово бути(у теперішньому часі звичайно опускається), стати, робитися, здаватися, вважатися, називатися, наприклад: Ти будеш сьогодні господарем, а я стану гостею. Земля бралась ожеледицею.
Іменна частина виражається:
1. Іменником: Книга – морська глибина.
2. Прикметником: Так, була моя пісня палка.
3. Дієприкметником: Ольга Дмитрівна була зайнята.
4. Займенником: То хто ж він був.
5. Числівником: Ти між зірками- одна.
6. Порівняльним зворотом(порівняльний сполучник + іменна частина): Він був неначе сонний.
7. Інфінітивом: Жити – значить боротись.
8. Прислівником: Бійці були напоготові.
У формі теперішнього часу дієслово-зв’язка зазвичай пропускається: Сьогодні небо золотаве.
В окремих випадках виділяють складений прислівниковий присудок: Дарувати квіти — приємно (де дарувати — підмет, (є) приємно — складений прислівниковий присудок). Зіркам до вподоби чесне кохання (Нар. тв.).
Іноді складений іменний присудок може ускладнюватися допоміжним словом, яке, як правило, стоїть перед дієсловом-зв’язкою. У ролі таких допоміжних дієслів виступають дієслова, прикметники і стійкі сполучення слів, які вживаються як допоміжні слова у складеному дієслівному присудку: Я хочу стати людиною. Я повинен стати відмінником. Я не в змозі бути слухнаним.
Характерна ознака української мови – присудок із прийменником за, наприклад: Остапко був у нас за отамана. За лікаря в селі була старенька бабця Соломія.