Тема:  Вигук як особлива  частина мови. Кома і знак оклику при вигуках. Дефіс у вигуках.

Мета: дати поняття про вигук як частину мови; формувати вміння впізнавати вигуки в реченнях, визначати їхню роль, правильно та доречно  вживати в мовленні, правильно розставляти розділові знаки в реченнях із вигуками; удосконалювати навички правильного інтонування речень, що містять вигуки; розвивати  увагу, пам’ять, емоційну сферу.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

 

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

*Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 175 – 176).

Опрацювання таблиці "Вигук” (175).

 

ІІІ. Виконання  вправ на  закріплення вивченого.

 

* Вибірковий диктант. Виписати вигуки. Встановити, що передає кожен з них.

 

І. Цить! Хай говорить серце... Ой! Що се за сопілка? Чари! Чари! Ба! Так би ти й казав, то я ж би знав! От, бігме, згинув би  тепер без неї!  Лукашу, де ти? Гов! Геть! Не мороч мене! Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! Авжеж! Тепер він вовкулака дикий! Хай скавучить, нехай голосить, виє! Ну-ну, помалу! Гей, підіте приведіте музику троїсту!

З творів  Лесі Українки.

ІІ. Анумо, співці-кобзарі! У кого є кобза гучніша! Ану, вставай, чоловіче, третій півень кукуріче! "Нумо орати!” – продзижчала муха й сіла  волові на ріг. Гей, люди ідуть по ліщину, гей-гей! А я їду  по дівчину сам. Ей, питається батько сина, гей-гей! "Скільки стоїть ця дівчина в нас?” "Ой тобі, тату, не питати, гей-гей! Скільки треба – треба дати нам!”

Народна творчість.

 

* Робота з підручником. Виконання вправи 496 (усно).

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 178).

 

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Попереджувальний диктант. Вигуки пікреслити.

 

І. Нумо ж, зберімось у купу тісніше! (В.Самійленко.) Хто знає Оржицю? А нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шалопаї! Вона в Сулу тече у нашій стороні. (Є.Гребінка.) Ох, ти, доле моя, доле! Гей, моя бурлацька  воле, розкоше моя!  (М.Вороний.) О, мене ти напоїв, як цілющою водою дух

ом кинутих степів! (Олександр Олесь.) Свавільний часе! Годі, не дурмань!  (М.Самійленко.)

ІІ. Вийшла мати з дітьми в поле: "Нуте, ручки молоді!” (П.Тичина.) Ачей, це діло непросте – город вітрами городити. (М.Руденко.) Ой не плач, моє серце, ой цить! (Б.Грінченко.) О, розстроєна скрипка, розстроєна! (І.Франко.) Рятуйте! Пробі! Ось я тут конаю... Життя, життя – чи пекла, а чи раю! (М.Вороний.) Ой, живу впівголосу, впівсили. (Л.Костенко.) О, Боже мій, які ж ми ненавченні! (Г.Білоус.)

 

* Прочитати. Вказати  етикетні слова.  До яких частин мови вони належать?

 

І. "Здоров, Василю, пане-брате!” "Здоров, кумасю мій Кіндрате!” Спасибі, братіку, за добреє слівце, як не кохать тебе за це? "Добридень, кумо! – Вовк гукає. – Той спить, хто щастя має!” "Добривечір, сусіде мій! Чи всі ви живі і здорові?” – гукнула Миша Пацюкові. Не хочу я нікого прирівняти, звиняйте, до Свині... Ні, далебі, що ні!

З творів  Л.Глібова.

ІІ. Добрий день, моє місто! Ти знов мене будиш співом, працею, думою високочолою. (Р.Лубківський.) Добрий вечір тобі, мамо, пісне моя! Ми на рідній землі. Треба нам небагато, все багатство у нас – честь і добре ім’я. (П.Перебийніс.)  На день добрий парубонько мусив шапку зняти: "Помагайбі, дівчинонько, тобі жито жати”. (Д.Білоус.) Здоров був, друзяко, привіт, привіт! (А.Малишко.) Вибачайте, що не за правилом, мабуть, вдача у мене така. (М.Гурець.)

 

*Пояснювальний диктант.

 

І. Гей, летів на вороному  легко, як на лови. (Б.Олійник.) Гей у полі тополенька, тополенька пишна. Та то ж наша Ганнусенька з подружками вийшла. (П.Усенко.) Довбуша й Лук’яна Кобилиці, гей,  дзвеніли месницькі шаблі! (Т.Масенко.) "Гов, дядьку!” – хтось гукнув близенько. (Л.Глібов.) Гей, чуєте, хлопці, рубайте з руки, з-за хмарищ-бо сунуть круки, хижаки. (П.Усенко.) Ой, у полі  гне тополі вітер та на вольній волі. (В.Сосюра.) Ох, коли б мені доля судила хоч побачити  раннюю зорю! (Леся Українка.) О вічне сонце огнелике, ти встало недругам на зло! (А.Малишко.) Ой, догоріла свічка до полички! (М.Литвин.)

ІІ. Ой, скільки шелесту у світі! (П.Тичина.) О, досі я ще пам’ятаю, як у блакиті сріблястий лебідь звав лебедину зграю. (М.Нагнибіда.)  О, дякую, що ти прийшла-таки... (М.Старицький.) Леле-леле! Спи, моє дівчатко, я тебе зірчастим небом вкрив. (М.Сингаївський.) Ах, як мені б хотілось написати достиглу пісню, з ягодою схожу. (А.Малишко.) Еге! Коли б то так всяк шанувався! (Л.Глібов.) О таємничосте життя, щорік дивуєш неповторно! (О.Омельченко.) Ну, як таки, щоб воля – та пропала? (Леся Українка.) Гей ви, роки жемчужні, гей, життя кучеряве! Слухаю тривожно дальню пісню я... Ох, то десь блукає молодість моя! (В.Сосюра.) Ох, час-пора усе позабувати... (М.Старицький.)

 

*Диктант з коментуванням.  У вказаному вчителем реченні підкреслити всі члени речення.  Чи  є членом речення вигук? Вказані вчителем вигуки розібрати як частину мови за поданою на с.179 підручника  схемою (усно).

 

І. Еге! Побігли вже кози в лози! Скажи моїй кобилі: "Тпру!”, бо в мене губи замерзли. Нуте, браття! Або перемоги здобути, або дома не бути. Закувала зозулина, сіла на лозину. Ей, люблю я, мамко, літо, а ще люблю зиму. Гей якби я була знала, що прийде Михайло, я би була кучерики зачесала файно.Ой дощ іде, роса паде на білу березу, я своєму миленькому сорочку мережу.

Народна творчість.

ІІ. Гей, поля жовтіють і синіє небо. (М.Рильський.) Ой у лісі, ой у лісі мох закрив поляни лисі. (В.Крищенко.) Ой народні пустоцвіти, доки будуть вас терпіти? (Олександр Олесь.)  Гей, по дощеві земля задиха, гей, заспіває на всі лади. (О.Довгий.) Е, це вже не сонце стукає, а дятел  у червоній шапочці. (М.Стельмах.) Ох, і ловилися ж прокляті коропи в те літо пам’ятне! (М.Рильський.) Лісник скидає рукавиці,  з чобіт змітає мерзлий сніг. "Агей! Неси-но, молодице, на стіл з калиною пиріг”. (М.Стельмах.) Ти привези мені, будь ласка, пшеничну зірочку з небес! (П.Перебийніс.) Там не стань, а там не сядь! "Геть!” – єдина співомовка. Улюлюкають, кричать на кота, немов на вовка. (Д.Павличко.) А хлопчик на свиню: "Чу-чу, чу-чу”, - кричить. (Л.Глібов.)

ІІІ. Нумо до праці святої, брати, сміливо будемо йти. (В.Самійленко.) Гей, народе! Будеш жити! (П.Тичина.) Гей, Донеччино, степу чарівна красуне, ти назавжди запала у серце мені. (М.Сіренко.) Ну, що поробиш з тими генами? У Ялті вперто сниться степ. (М.Чхан.) Ах, вечір би швидше! Він тишу цю збуде. Піду я дивитись, як бавляться люди. (Олександр Олесь.) Прехорошенько посідали та як ушкварили – ой, лишенько моє! (Л.Глібов.) Летімо, друзі, вдалеч навмання. Ану, подайте білого коня! (П.Перебийніс.) У вир подій би! Стрімголов! Та, знаючи, що сам уже не кинусь, когось буджу в собі: "Агов! Агов!..” (М.Самійленко.)  Ого, він зумів би збудити тривогу! (Л.Первомайський.) Тривога! Тривога! Сирена ячить, швидка допомога мчить. Хтось покликав: "Алло! Люди добрі, ради Бога, приїжджайте якомога швидше... Я вмираю... Слово... Розумієте, слово, неначе жало, ржавіє, застромлене в груди. О люди! Алло! Алло!” (Д.Павличко.)

 

* Прочитати. Пояснити вживання дефіса у вигуках.

 

І. Гай-гай, та й не вдома, де не сядеш – не солома. (Нар.творч.) Вже з уст зірвалися слова: "Гей-гей! Чи є хто в лузі? Озовися! Чи є де в світі ще душа жива? (М.Вороний.) "Ох-го!” – десь в лісі оддало.(П.Тичина.)

ІІ. Гай-гай! Важка то річ, о мудрі і хоробрі! Візьми попробуй спершу поміняй людські стосунки на порядні й добрі! (М.Карпенко.) Гай-гай, до травня, любий, зачекаймо... Насовується тільки-но зима! (М.Бажан.)

 

* Прочитати. У ролі яких членів речення виступають у поданих реченнях вигуки? У значенні яких повнозначних частин мови? Свою думку обгрунтувати.

 

І. "Ай”  казати не поспішай. В роботі  він "ох”, а от їсть за трьох. Нащо вороні довгі розмови, їй  досить одного "кра”. Один день "гой”, а все життя "йой”.  Як робити  - "ох”, а язиком меле за двох. Лихий жнець – дзень-дзень, аби минув день. Нащо вороні довгі розмови. Їй досить одного "кра”.

Народна  творчість.

ІІ. З-поза хмар, з блакитних неба вікон пада журавлине "кру” сумне... (М.Самійленко.) Невеселим "курли” шлю до тебе прощальний привіт. (В.Раєвський.) Мовить заєць сумовито: "Важче жити з літа в літо. Йдеш пастися на хлібах, а мисливець бах та бах! (О.Пархоменко.)

 

*Прочитати загадки, відгадати їх.  Назвати вжиті в них  звуконаслідувальні слова.

 

1. В небі чистому, під сонечком,  все хтось дзвонить срібним дзвоничком: "Дзень-дзень, дзень-дзень!” – славить він погожий день. Може, чули навесні його дзвоника пісні? (Р.Юзва.) 2. Хто гнізда свого не має, яйця іншим підкладає та у лісі в холодку все кує: "Ку-ку, ку-ку!”? 3. Що воно за  дивна птиця? Світла денного боїться, "ху-ху-ху!” – кричить, співа. Відгадали всі? (В.Шаройко.)

 

Відгадки. 1. Жайворонок. 2. Зозуля. 3. Сова.

 

*Переписати, вставляючи пропущені букви та знімаючи риску.  Звуконаслідувальні слова підкреслити.

 

І. "Курли, курли!” - лунало десь в імлі, і все  с..ло ту ніжну пісню чуло. (Д.Луценко.) За вербами в озер..чці тр..вожилася птиця, пл..скалась риба, а за дорогою зовсім не/сподівано озвався лісовий жайворон: "Ли-ли-ли-ля, ю-ля”. (М.Стельмах.) "Чи-лін! Чи-лін!” – нараз упали на мене холодні краплини звуків. Стр..вай, та це ж зовсім не/журавлиний крик. Такі звуки лише в одного, знаного мені, але  ще ні/коли не/баченого птаха. Це чорний бусол. (В.Гей.) А тепер: "Няв! Няв! Няв! Няв!” – кіт подав потрібну ноту, лапки догори підняв, бідний аж бл..щить од поту. (Д.Павличко.)  Курка каже "кудкудак” – знайшла з..рно, як кулак. (Нар.творч.)

ІІ. Чується чи снит..ся голос із дзвіниці: "Бов-ді-лі-бов!” Бог-і-лю-бов! (Д.Білоус.) Та годин..ик однотон..о гомонить, знай, - цок та цок... (М.Старицький.) "Дінь-дінь, дінь-дінь...” – дзв..нять дзвінки, - пасет..ся чер..да. (М.Вороний.) Легким батистом бабиного літа куйовдяться смородини кущі в намистечках, і все: "Шу-шу, шу-шу”, - красуються нарядні горобинки, обтрушують із кетягів  журбинки не/званого осін..ього дощу. (Д.Луценко.) Звук флейти чути на лужку: "Тіу, тіу, люлю”. Місток повис  чер..з ріку, вклоняюч..сь гіллю. (М.Рильський.) Л..тить огонь, св..стить огонь: тюгу-тюгу-тюгу!..  І броньовик через нього подібний утюгу. Чи вдарить смерть у серце співом? А кулі – пі-у, пі-у, пі-у!.. (В.Сосюра.) Ага! Шкварчить! Ха! Ха! Ха! Ха! Нехай! Нехай ще краще розгориться. (В.Самійленко.)

 

* Навчальний диктант.  Підкреслити вигуки.

 

     Мабуть, то конвалії, черемха й шипшина споїли своїми п’янкими пахощами всіх лісових птахів, що вирішили позмагатися у співі із солов’ями.

-    Цінь! Цінь! -  затягли нескладну пісеньку вертляві синички.

-  Ку-ку! – з усієї сили кувала зозуля.

-  Фі-у! Лі-у! – грайливо свистіла іволга.

Маленька, але хитра очеретянка дивувалася. Гай-гай, майте совість, куди вам до солов’їв! Та врешті й собі подала голос:

-  Кара-кір! Кір-кір!

Ой, як розсердився, зачувши те, бугай! Він так сердито заревів, що птахи замовкли і більше не  озивалися. (За Б.Комаром;  75 сл.)

 

V. Підбиття підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання.  П. 20, вправи 506 (письмово), 507 (усно).